Трактуючи Бекета

“... і побачив я звіря...”
Откровення.

Годо — то земна надія.
Очікуючи на Годо,
очікують виходу на авансцену
пророка її й ватажка
десятки земних племен.
Її Мойсея і Авраама...

Вдивляються очі скляні в далину.

Бо хто подарує усе,
на що чи таємно, чи явно
розраховували повсякдень:

молочні потоки з кисельними берегами,
вагони батонів,
щоб вмочувати в ці ріки,
блискучий п’ятак нерозмінний,
свободу на витівки в рамках закону?
Тільки Годо.

Жменька скромних бажань —
і безліч сторіч розчарування.

Не треба захмарних палаців.
Хай прийде Годо.
Не треба рибок і прісних хлібців
як доказу сили та щирості влади.

Хай прийде Годо,
захаращену, темну, брудну авансцену
на розсуд свій прибере!

Єдиний, хто зможе.
А ми вже чекаємо пристрасно, довго,
і серце наше готове,
і квіти в наших руках.

Геть Автора!
Тільки Годо.
Ненавидимо абсурд.

08.10.2023.