ДУМКИ ТВОЇ ПЕРЛИНАМИ РОСИ...
( За романом І.В. Шкурая «Зачароване Придесення.Глухомань»,«Глобус», Луганськ, 2008 р.)
З Божої ласки до Вас ці рядки.
Невгамовних думок череду
Крізь бур’яни женеш в Слободу.
Туманець над покосом дріма,
А села, як казав ти, нема.
Залишились земні корінці
Шкураїв, Шаповалів, Рубців...
Гречкосіями їх ще зовуть,
Груші – дички на межах цвітуть.
Те цвітіння не має кінця,
Бо воно, мов душа у митця.
Захлюпочеться берегом рань,
Просинається скрізь глухомань.
Там, де подих ворожки-весни,
Розливається повінь Десни.
На Купала русалки-дівки
Заплітають у коси вінки.
Бризнуть перлами краплі роси -
Руки тягнуться вже до коси.
Та одне непокоїть мене -
Споконвічне те саме земне:
Чи квітчатимуть землю гаї,
Шаленітимуть в них солов’ї,
Якщо нас вже не стане колись,
Коли здіймутьсяґ душі у вись?
Чи збудує оселю собі
Білий бусел на сивій вербі?
Як би там у житті не було,
Від землі не відлучать село.
Коли прагне до зерня рілля,
В поле рветься душа плугаря.
Коли з гречкою сіють хліба
І радіють, коли молотьба.
Намолотами щедра земля.
Скільки сили у ній! Звідкіля?..
Придивляюсь до тих трударі -
Свіжий пагін Рубців, Шкураїв,
Горбачів, Дубатовків, Варав...-
Невгамовнних творців добрих справ.
І шумить під вітрами віття,
Як саме нескінченне життя.
Легкого Вам пера та вдачі у творчому задумі. З щирою подякою за пісенність слова та рясність перлинних думок у «Завороженому Придесенні».
Юрій Униченко (Володимирів)
17 березня 2009 р. м.Ровеньки