Недосяжно-далека

Недосяжно-далека( Фламберг & М. Самусь)



Запах мокрого, трохи прілого листя,

Вранішня паморозь ніжно-барвиста…

Замерзли краплини прозорим намистом,

В осінньому лісі, в казковому місці.



Я хочу тебе, моя недосяжно-далека…

Жадаю, та не знаю, як дістатись,

Долізти, як туди прорватись?

Хіба що в небо, мов лелека…



Подумай, чи тобі ще хтось напише…

Отак, відверто і відкрито – свою душу…

Придворного поета хто заповнить нішу?

Ти кажеш: «Псих»… Та спробувати мушу.



В прочинене вікно хай залетить осінній вітер,

Тихо нашіптують трава, дерева, квіти,

Про неоспівано-безмежну велич світу,

Про божевільну, нерозділену любов