Недосяжно-далека( Фламберг & М. Самусь)
Запах мокрого, трохи прілого листя,
Вранішня паморозь ніжно-барвиста…
Замерзли краплини прозорим намистом,
В осінньому лісі, в казковому місці.
Я хочу тебе, моя недосяжно-далека…
Жадаю, та не знаю, як дістатись,
Долізти, як туди прорватись?
Хіба що в небо, мов лелека…
Подумай, чи тобі ще хтось напише…
Отак, відверто і відкрито – свою душу…
Придворного поета хто заповнить нішу?
Ти кажеш: «Псих»… Та спробувати мушу.
В прочинене вікно хай залетить осінній вітер,
Тихо нашіптують трава, дерева, квіти,
Про неоспівано-безмежну велич світу,
Про божевільну, нерозділену любов
Суммарный балл: 10
Проголосовало пользователей: 1
Балл суточного голосования: 0
Проголосовало пользователей: 0