Український етюд

Миттево змінюється погода цими довгими весняними вечорами.
Все частіше чується , як тяжкі краплі дощу вдаряють за вікном ...Дощові краплі, всупереч усьому, веселі й безтурботні.Своїм дзвінким ритмом вони не вписуються в сувору й урочисту тишу.
Цей дощовий вечір навіює багато різноманітних почуттів в моїй душі.
Такі дощі зовсім не схожі на ті ,осінні нудні і похмуро-одноманітні, що сіють смуток. Вони більш веселі, радісні та мелодичні.
Більшість людей поспішає додому, сховатися від дощу в сухих домівках,поринувшись в звичні домашні клопоти, немудрящих справ.
А мені завжди хочеться піти прогулятися у дощ, не ховаючись під парасолькою. Хочеться блукати лабіринтами вертикальних струменів, підставляти обличчя назустріч вологим, прохолодним краплинам...Я люблю безцільно ходити під дощем.Ці ритмічні краплини дарують певну насолоду, натхнення та сили на здійснення мрій.Чисте небо та прозора вода на дорогах можуть з точністю передати духовне положення, емоції ,почуття та певні враження .
Інколи такі вечори занурюють мене в легку настольгію,що не має жодної ноти смутку.
На мій погляд,дощ змиває сліди образи ,печалі,туги, він заставляє йти далі, робити нові кроки до здійснення своїх цілей та мрій