Не помітив як стало темно
Як ішов подумки до тебе
По горі де не видно землю
По шляхах де не видно неба
Як не стане твоєї тіні
Змиє дощ з голови останнє
Лиш тоді зможу зрозуміти
Що таке нульове кохання
Приспів
Дощ що вітає мене
Не перестане лити
Сон що ламає душу
Не заважає жити
Пізно або ніколи
Рано не може бути
Спати щоб не хотіти
Жити щоб все забути
Дати волю тому що в серці
Краще жити в своїй печері
Мати простір і все віддати
Щоб не бачить закриті двері
Позабуті мої вітрила
Загубив давнії бажання
Кожне серце свого чекає
Тільки не нульове кохання
Покидатись в порожнім світі
Руйнувати стелю очами
Стати вітром і в небі жити
Не дивитись минуле ночами
По частинах збираю душу
Приховаю свої страждання
Відірватись від серця мушу
Там живе нульове кохання