Едина з усіх… (Mazanko)

Єдина з усіх не боїться негод
Пливе наче вітер над маревом вод
І сяє як промінь рожевий зорі
І піснею лине на тихім дворі

У наші серця насаджає прекрасне
Не зле, не потворне, а вічне й незгасне
Гойдається сонцем, літає на хмарах
Неначе невидима димна примара

У вічній у дружбі з весняним дощем
Хизується листяним світлим плащем
Вона наче казка, вона наче вірші
Чудово римовані, неба не гірші
---
Душею безмежна, на ласку безкрая
У неї в обіймах миліше від раю
Літає, здіймаючись вище і вище
І вірші у небі повітряні пише

Вона не образить, вона не полише
Вона - на світанку омріяна тиша
Вона ідеальна, як світ незбагненна
На віки у думці безмежна вселенная