Бачу

Чим більше бачу, тим більше сліпну,
Чим більше сліпну, тим більше світла.

Я бачу світ в яскравих фарбах
До краю сповнений життям,
А поруч - зовсім не привабний,
Похмуро і не любо там.

Я бачу як в безхмарнім небі
Зоря, всміхається комусь,
Де хвиль, колись котились гребні,
Моря, спустошені чомусь.

Розважно, певною ходою,
Крокує стрілка на часах,
Стоїть Суддя переді мною,
Меча тримаючи в руках.

У неспокійній, бистрій річці
Шумить і піниться вода,
І в тому мареві барвистім
Течуть розтрачені літа.

Десь попереду, у безодні –
Горить яскравим світлом ніч,
А перед тим, як Страх Господній,
Погаслий день, при сотнях свіч.

Холодний вітер по пустелі,
Безмежний простір без людей,
Солодкі ,солов’їні трелі
Й звабливі чари хибних фей.

Я бачу вікна на споруді
У павутинні міцних грат,
Під ними з каменем у грудях,
Карбує крок підступний кат.

Тріпочуть душі в тісній клітці,
В глухі заплутались пута,
Як коропи в рибальській сітці,
Як у сільці невільний птах.

Освітлену, я бачу сцену,
Де роль виконує актор,
І крізь лаштунки, режисера,
І на Христі застиглу кров.

Вогонь, палаючий до неба,
У безліч миль пилиться шлях,
Силенну пасток, поруч себе,
Слова у замкнутих вустах.

Видіння крають спраглу душу
І з того не радію я,
Та все те бачити я мушу,-
Така вже Істина моя.

Построчный русский перевод.

Вижу.

Чем больше вижу, тем более слепну,
Чем больше слепну, тем больше света.

Я вижу мир в ярких красках
До предела наполнен жизнью,
А рядом - вовсе не прелестный,
Мрачно и не любо там.

Я вижу как в безоблачном небе
Звезда, улыбается кому-то,
Где волн, когда-то катились гребни,
Моря, опустошенные почему-то.

Степенно, определенной походкой,
Шагает стрелка на часах,
Стоит Судья передо мной,
Меча держа в руках.

В неспокойной, быстрой реке
Шумит и пенится вода,
И в том мареве красочном
Текут растраченые лета.

Где-то впереди, у бездны -
Горит ярким светом ночь,
А перед тем, как страх Господень,
Потухший день, при сотнях свечей.

Холодный ветер по пустыне,
Безграничное пространство без людей,
Сладкие, соловьиные трели
И обольстительные чары ложных фей.

Я вижу окна на сооружении
В паутине крепких решеток,
Под ними с камнем в груди,
Вышагивает коварный кат.

Трепещут души в тесной клетке,
В глухие запутались путы,
Как карпы в рыбацкой сетке,
Как в силках несвободная птица.

Освещенную, я вижу сцену,
Где роль исполняет актер,
И из-за кулис, режиссера,
И на Христе застывшую кровь.

Огонь, горящий до небес,
В множество миль пылится путь,
Множество ловушек, рядом с собой,
Слова в замкнутых устах.

Видения режут жаждущую душу
И из этого не радуюсь,
Но все то видеть я должен, -
Такова Истина моя.

Музыка ANDREJ537
http://www.neizvestniy-geniy.ru/cat/music/electro/1632163.html?zakladki&zUid=37101