Богіфобія

Богифобія
На Захід сонце закотилося за хмари,
Холодне щось стискає серце знов
І свердлить мозок істеричними думками,
Й від жаху застигає в серці кров.

Похмурі тіні, сновигаючи по хаті,
Мороз здіймають у стривоженій душі,
На стінах постаті ввижаються рогаті,
На груди привиди вискакують кудлаті,
Життя висмоктують і душать - хоч кричи.

Але заціпило і млосно якось стало
Й голками тіло пронизало, просто жах,
І, як кайданами залізними, скувало,
Пекучі вичавило сльози на очах.

Щоночі все повторюється знову,
І, замість сну, тебе жахіттями цькує
Твоя уява, що під темряви покровом
Хиткими образами болю завдає.

І в стані хворобливої знесили
Ти починаєш новий день, все клянучи,
І мислиш, що загонять до могили
Тебе ці жахи, що життя скосили,
До цвинтару байдуже ідучи.