Колись на Рогатинщині один вродливий юнак всім серцем закохався у гарну дівчину, а вона, побачивши його палке кохання, вирішила його перевірити. Одного разу при зустрічі каже до нього:
— Не повірю, що ти любиш мене, поки не принесеш мені на полумиску серце своєї матері.
І цей до божевілля закоханий юнак іде додому та й застає свою неньку в сні. Бере сокиру, розрубує їй груди, виймає гаряче Материнське серце, кладе в полумисок і несе до своєї божевільної коханки. По дорозі шпотається і падає. Мамине серце вилітає з полумиска, закочується в глибоку яругу, і звідти до його вух доноситься лагідний голос матусі:
— Синку, дитино моя, чи не дуже ти вдарився, чи тобі не боляче?
мені було 16років,коли робила цю роботу. Навиків не мала,все сама,тому цей запис не досконалий. Тільки зараз серйозно займатимусь навчанням (звукорежисури). отже цікава ваша думка,критика...і.т.п. До цього запису не могла додати вокал,віолончель і скрипку(ще не навчилася ) Що маємо ,те маємо))))))