Тиша морська

Л. Українка
В час гарячий, полудневий,
Виглядаю у віконце –
Ясні зорі, ясне небо,
Ясні хмарки, ясне сонце.

Тиша в морі, ледве-ледве
Колихає море хвилі,
Не колишуться од вітру
На човнах вітрила білі.

З тихим плескотом на берег
Рине хвилечка перлиста,
Править хтось малим човенцем,
В’ється стежечка злотиста.


Править хтось малим човенцем,
Стиха весла підіймає,
І здається, що з весельця
Щире золото спадає.

Як би я тепер хотіла
У мале човенце сісти
І далеко на схід сонця
Золотим шляхом поплисти.