Хмаринка

О. Лупій
Біленька, як лебідь,
Привабна, як ляля,
На чистому небі
Хмаринка гуляла.
То жайвора слуха,
Де сині простори,
То сонцю на вухо
Щось ніжно говорить.
Насунулась хмара
Велика, сердита,
Взялася нізащо
Хмариночку бити,
Блискучі лозини
Умить застрибали
І краплі-сльозини
На землю упали.
Злякалися діти
І нумо гукати: „Гей, Сонце!
Маленьку біжи рятувати!”