Анна Заниздра сл Евгении Мишанкиной "Там и душа"

Темная ніч вкрила місяць долонями
Зорі не сховані – очі-вогні.
Тишею дивною, як зачаровані
Стали дерева, тепер мовчазні.
Та, наче казці, не вірю я спокою,
Знаю, що те – тимчасова мана…
Серце моє за рікою широкою.
Там і душа… там і вона.
Темная ніч, наче ковдрою кутає,
Пестує землю останнім теплом.
Тільки чутлива душа не поплутає
Те, що чекає, із тим, що було….
Знає майбутнє, що непередбачене,
Шляху Чумацького даль росяна…
Знає і ніч, де кохання невтрачене.
Там і душа…. Там і вона.
Темная ніч приховала, прикрасила
Барви осінні - дерев сивину.
Занепокоєння лагідно згасила
І вгамувала в собі дивину.
Та, наче казці, не вірю я спокою,
Знаю, що те – тимчасова мана…
Серце моє за горою високою.
Там і душа… там і вона.