Мотрьонка

МОТРЬОНКА

Давно висохли сльози війни
На очах у старої Мотрьонки,
Пів століття минуло з тих пір,
Як прийшла їй з війни похоронка

Молить Бога у день і в ночи,
Щоб вернувся, хочби і каліка
Та все просить Мотрьонка війну
Повернути свого чоловіка

А війна вже скінчилась давно,
Ніякої війни вже немає
Та старенька Мотрьонка не спить,
Чоловіка свого виглядає

Як заб*ється в тривожному сні,
То завжди сниться їй поле бою
Йде в атаку її командир,
І солдатів веде за собою

Раптом він похитнувся, упав
Потім знову підвівся на ноги
І на Захід фашистів погнав,
наближаючи ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ

Але то був всього лише сон,
А у сні всі надії Мотрьонки
Він скінчився, і знову життя
Нагадало їй за похоронку

Та ЧЕКАЄ СОЛДАТА ВДОВА
І ніхто доказати не в змозі
Що ЗАГИНУВ ІВАНКО ЇЇ
На тяжкій, ПЕРЕМОЖНІЙ дорозі

Володимир ДУБОВИЙ
смт. Новопсков