Лиш Твоєю буду

(Єзекіля 16 гл.)
Народилась у цей світ
Неомитая від крові.
Народилась у цей світ
Не скупана у любові.
Пеленами не повита,
Сіллю не осолена,
Молитвами не закрита,
Прийшла не відмолена.
Я зростала, як билина
У широкім полі.
Як зеленая стеблина
В широкім роздоллі.
Ти проходив мимо мене,
Ризами покрив,
Поклявся. Забрав до Себе.
І в Союз вступив.
Нарядив мене у шати,
Що носять цариці.
Нарядив мене у шати,
Золоті як багряниця.
Золотого дав вінця,
Що так був він до лиця.
Повів мене до вінця.
Люблю, - сказав, - Без кінця.
Нарядив мене в наряди,
Вишивані серебром.
Нарядив мене в наряди
І снабдив мене добром.
І пішла про мене слава
Про небаченую вроду.
А за нею, друга слава
Про не чуваную зраду.
Будувала я висоти
Різнокольорові.
І блудила на висотах
З коханцями новими.
Я давала їм Твій хліб,
Меди і оливу,
Завдаючи Тобі бід
І клопотів зливу.
Не цінила я добра,
Даного Тобою.
Роздавала серебро
Повною сумою.
Роздавала і себе
Єгипту й Асуру.
Не любила я Тебе,
Брів Твоїх похмурих.
Все робила здуру,
Служила Амуру.
Ти став мене притісняти,
Менш всього давати.
Та я, навіть свої шати
Стала розсилати.
Роздавала подарунки
Наліво й направо,
Приймаючи поцілунки,
Ще й дурную славу.
Ти це бачив і мовчав,
Думав, - поумнію.
Ти все бачив і мовчав,
А я лиш дуріла.
Не згадувала днів юності,
Як була не вкрита.
Не згадувала днів юності,
Як була не вмита.
Не посолена у солі,
Та ще і оголена,
Неомитая від крові,
Ніким не відмолена.
Забула, як наготу
Ризами покрив,
Як мою Ти срамоту
Собою закрив.
Прости мене, прости мене!
Прости мені зраду.
Прости мене, прости мене!
І верни до саду.
Забудь всі мої провини,
Нелюбов до Тебе.
Знаю, що в усьому винна,
Так мені і треба.
Не цінила я Любов,
І рай із Тобою.
Не цінила я і Кров,
Пролиту Тобою.
Ти за мене на Голгофу
Пішов із любов'ю.
Ти за мене, за пройдоху
Умивався кров'ю.
На хресті висіти б мала
Я за свої зради, -
Я ж обмита Кров'ю стала
За свої упади.
Ти простив, забув лихе;
Все, що я робила,
А думаєш лиш про те,
Щоб я знов любила.
Довго я Любов шукала
По усіх усюдах.
Я шукала, бо не знала,
Що Ти й досі любиш.
Твоя любов возродилась
Як хотів Ти у мені.
Дві в одну Любов злилися
В синій вишині.
Я щаслива, що Ти спас
Мене від оковів.
Я щаслива, що Любов нас
Поєднала знову.
Вже ніколи я не зраджу
Тебе, не забуду.
Вже ніколи я не зраджу.
Лиш Твоєю буду.

26.07.2008

Любов Павлюченко