Мале дитя стурбовано радіє,
Відчувши пісню радості й добра.
У серці промине лише надія,
Бо відчуває серце кожного дитя.
Усмішкою обличчя буде чемне,
Повагою – за справи золоті.
А що несе в своєму серці,
Мале дитя, яким були колись і Ви?
Здобувши знак винагороди,
Освіту, правильні знання,
Уже стаєш на крок дорослим,
Щоб справити ураження буття.
Бувай замріяне дитинство,
Не залишай надію золоту,
У серці пронеси її одвічно,
Щоб мати крила вже дорослі і нові.
Нове життя, нові стежки, нове багатство –
Усе це справа дивовижно не легка.
Адже у серці залишається надія,
Що вічно творить правильні діла.
Очима подивись на світ дитини,
Вони стурбовано як вогники горять,
У серці пронеси її терпіння,
Надію, мрію, усмішку життя.
І все ти зрозумієш,
Що навмисно нічого не буває у житті,
Бо знає кожний, вже дорослий,
Дитячі мрії - Золоті.