У блакитнім небі

Очікування – дивне почуття,
Несе в собі і радість, і сумління.
Побачити очима майбуття –
Можливо буде правильно й понині.
Запаливо на зустріч почуттів,
Крокуєш ти охоче і байдуже,
То стрімко підіймаєш крила ввись,
То знову їх складаєш у вітрила,
І вже прямуєш у високу даль,
Що надихає в височінь замріянь,
Немає більше вороття від них –
Із стежок, обираєш ту єдину.
Що послано тобі, то забуття,
В собі знаходимо ми сили,
Щоб подолать безмежний край добра,
Що творить і сама людина.
Очікування – це саме Життя.
Твоя стежина у просторім полі.
Твої думки, твоя земля
І вічне, вічне перехресття долі.