Відчуджена зона (Чернобиль)

Стара хатина похилилась,
Нікого там давно нема,
Лиш дощик стіни омива,
Які давно вже не білились.

Колись тут бігала малеча,
Цікаво бавлячись в садку,
Співали пташки у гаю,
Так радісно було на серці.

Багато часу промайнуло,
Залишилась лишь пам'ять літ.
І я розгублено дивлюся,
На місце, де багато літ,
Нема ні галасу гучного
І щелест віт вже не такий,
Немов зажурений з сльозою
Тут похилившись дуб стоїть.

Це місце навіває смуток
І хочеться його закути,
Щоб десь покликати когось,
Розгублено чекавши відгук.
Щоб хтось прийшов
І все зраділо,хатина знову заясніла,
Цвітінням яблуневим-білим.
Земля повітрям продихне,
Зросте врожай і ясні зорі,
Зрадіють за село своє.
Не буде смутку вже ніколи..!