Пішов

Сльози на смак солоні…
Слова твої гіркі.
Я ковтала їх, вони застрягали в горлі.
Вуста тремтіли німі.

За вікном лунала пісня,
Відволікала від смутних думок.
Ми мовчки сиділи. Я зазирала в твої очі.
Хотіла підштовхнути на перший крок.

В обіймах тримав, не забуду ніколи,
Сльози вбирав, посміхаючись.
Хотіла б знати, про що думаєш…
Не відпускати, серце тримаючи.

Сяючий погляд як проблиск надії.
Зі мною. Лиш мій. Назавжди!
Та сльози ковтаю одну за одною…
Пішов… Кричу в далечінь.

Одна тепер чую пісню щасливу.
І наче не справжнє вже ні я, ні життя.
Дивлюся – й не бачу. Крик мій лунає.
Пішов так боляче… Немає вороття.