Вогнем та мечем!

Вiд диму не видно нi стрiх,а нi тину,
Однi лиш стовпи там стоять,
Катуе людей клята польська чужина,
На стовпах козаки горять.
Горять як орли,не загинуть рабами,
I смiх пролунав у вогнi,
Тож смiйтеся браття моi над ляхами,
Шаблями частуйте панiв.

Розлився Днiпро старий пiсля морозу,
Не снiг талий повнив його,
А повнила кров,гiркi неньковi сльози,
Що втратила сина свого.
Вставайте козаки,берiть шаблi в руки,
До бою нас Хмель поведе,
До колi терпiти ми будем цi муки,
Лиш вiльний свободу знайде.

Не думала шляхта що хлоп вiзьме зброю,
Та звiстка погана дiйшла,
Година настала,та СIЧ йде вiйною,
Свободи зерня пророста.
Тiкають ляхи,залишають могили,
За ними козаки iдуть,
А всiм хто у битвi до неба поринув,
Величнi кургани зростуть.

припев:
Вогнем та мечем ти неслась над землею,
Поки мати СIЧ не зросла,
I згаснув вогонь,меч зламався над нею,
Пророчивши гибель ляхам.

Не згасла та iскра козачоi кровi,
В душi десь у сутiнках мирно дрiмае,
Чекае поки пiд небесним покровом,
Знов гетьмана голос до нас пролунае,
I вiтер ввiрветься тодi в повнi груди,
А з iскри народиться полум"я жару,
Згадаемо з вами брати,що ми люди,
Свободу i волю,та матiр Сiч стару.