-- : --
Зарегистрировано — 123 583Зрителей: 66 647
Авторов: 56 936
On-line — 23 536Зрителей: 4626
Авторов: 18910
Загружено работ — 2 126 530
«Неизвестный Гений»
Дощ...
Пред. |
Просмотр работы: |
След. |
27 января ’2012 17:47
Просмотров: 23877
Дощ...
Блукала вулицями стомлена істота,
по небу злісно просувались блискавки
і всі ховались від дощу, мов та голота,
а та примара все робила навпаки.
Гриміло небо над блідою головою,
метались люди з парасольками в руках,
вона ішла такою легкою ходою,
збивались краплі по стурбованих висках.
Сміявся нарід з божевільної дитини,
що так любила дощ, що ним жила.
Іде- милується, минаються години,
спустіли вулиці, лише вона одна.
Шепоче тихими, ледь чутними словами,
сміється щиро, очі райдугу несуть
і ти не бачив її досі поміж вами,
та завжди пам'ятатимеш... мабуть...
Промокла наскрізь, шкіра посиніла,
тремтяче тіло сяяло теплом.
Побратися з дощем та тінь хотіла,
та грім ударив, наче батогом.
Примружить очі, зрониться сльозинка,
омиє дощ пригнічене лице,
бо та сльоза- то ще одна росинка,
що так нестерпно на душі пече.
Єхидний погляд на собі побачить,
то промінь сонця виглянув з глибин.
І знову, як колись, йому пробачить
серед калюж обвітрених картин.
Прийде додому, пледом огорнеться
і приготує каву запашну,
а за вікном дощ знову розпочнеться
для когось іншого, для того, що люблю...
Блукала вулицями стомлена істота,
по небу злісно просувались блискавки
і всі ховались від дощу, мов та голота,
а та примара все робила навпаки.
Гриміло небо над блідою головою,
метались люди з парасольками в руках,
вона ішла такою легкою ходою,
збивались краплі по стурбованих висках.
Сміявся нарід з божевільної дитини,
що так любила дощ, що ним жила.
Іде- милується, минаються години,
спустіли вулиці, лише вона одна.
Шепоче тихими, ледь чутними словами,
сміється щиро, очі райдугу несуть
і ти не бачив її досі поміж вами,
та завжди пам'ятатимеш... мабуть...
Промокла наскрізь, шкіра посиніла,
тремтяче тіло сяяло теплом.
Побратися з дощем та тінь хотіла,
та грім ударив, наче батогом.
Примружить очі, зрониться сльозинка,
омиє дощ пригнічене лице,
бо та сльоза- то ще одна росинка,
що так нестерпно на душі пече.
Єхидний погляд на собі побачить,
то промінь сонця виглянув з глибин.
І знову, як колись, йому пробачить
серед калюж обвітрених картин.
Прийде додому, пледом огорнеться
і приготує каву запашну,
а за вікном дощ знову розпочнеться
для когось іншого, для того, що люблю...
Голосование:
Суммарный балл: 0
Проголосовало пользователей: 0
Балл суточного голосования: 0
Проголосовало пользователей: 0
Проголосовало пользователей: 0
Балл суточного голосования: 0
Проголосовало пользователей: 0
Голосовать могут только зарегистрированные пользователи
Вас также могут заинтересовать работы:
Отзывы:
Нет отзывов
Оставлять отзывы могут только зарегистрированные пользователи
Трибуна сайта
Наш рупор
Интересные подборки: