Мука

В душі вогонь-вона іще жива!
Ще прагне крил, і пристрасті німої
А в голові туман і темнота,
і стогін думки, болісно-сліпої...

і кожен ранок схожий на будЕнь
і кава вже не гріє мої руки
і кисню не достатньо для легень
ні сліз нема, ні щастя, ні розлуки...

і пальці не торкаються стегна,-
твої гарячі пальці-павутиння
а пад вікно пробралася зима,
покривши снігом жовте листовиння...

і не рятує сигаретний дим,
його давно не чутно у квартирі.
і не помітно за життям гнилим
коли кляну, а де є очі щирі...

холодний подих і вина дурман,
трагічна постать милої дитини-
то була гра... продуманий обман
то блеф лунав... щодня і щогодини...

покірна смерть сьогодні відвернулась,
і їжа не смакує, як колись.
ти вибачай, що я отак забулась
і закричала тобі в слід:"ОЗВИСЬ!"

Мій батько-місяць плаче наді мною,
земля-матуся льодом проросла
і власна тінь вмивається сльозою
ой, ні! то кров! то зовсім не сльоза...