Шовковиця

24.07.08
01:50
«А»:
Шовковиця на маминім дворі мене зустріла,
Чорно-синім оком підморгнула й весело сказала:
«Ну, що? Пішли, я тобі розповім
Що тут без тебе трохи відбувалось.
Візьми, попробуй ягідку мою.
Згадай той смак. Який ніде ніколи
Не зустрічавсь. І я тебе візьму
І з часом трохи треба буде спорить.
Шовковиця та за криницею стоїть.
До неї всі підходять за совітом.
Вона все зна. Весь час на нас зорить,
Й кисло-солодким говорить отвітом.
Ідуть до неї люди і шпаки,
І горобці, і білки прибігали.
Шовковиця ізрання ще в росі,
А запитань їй ставили чимало.
Шовковиця, як мама, розказать
Готова все і всім. І все це даром.
Там ягід не злічить. Хватає всім,
Й п’янить легким і вічним-то нектаром.
Для мене символ дому – це вона.
Її ніколи забувать не стану.
Шовковиця нам віддає сповна
Чого чекав в житті і що по плану.
Я знаю точно: ягідку з’їси,
Підеш із дому і усе удасться.
Ти тільки її трошки попроси,
Хай хоч у сні з тобою буде зустрічаться.
Мій дім. Моя родина. Мій поріг.
Мої батьки: маленька мама, сильний тато.
Ти забувати їх не смій – то гріх,
Приїдь додому і працюй завзято.
Ми вже давно гуляєм по світам.
Шовковиць різних зустрічали ми немало.
Але ніколи, навіть ти не мав,
Ні смак, ні колір відшукати схожих ягід.
Я повернусь хоч подумки сюди.
Я часто в сні додому повертаюсь.
Я бачу знов: шовковиця в дворі
Мене і брата з радістю стрічає.