Знову....

Знову Муза і знову вірш..
знову сумно, так як колись..
знов позіхаю, ліниво зітхаю..
знов про життя і чи когось я кохаю?
Знов про кохання соплі жую..
знову навіюю собі журбу!
для чого це все і для чого живем??
для чого почуття всередині несем?
адже простіше сказати, що нічого нема..
Простіше вважати любов за обман..
простіше ходити, ось так усміхатись...
Простіше думками в сум не вдаватись...
проте ви не змусите мене це зробити...
когось-таки й колись та я буду любити...
та, до бісу... Може й досі люблю?!
Не хочу я знати про цю маячню...
не хочу страждати, не хочу кохати..
Я хочу в думках це все уникати..
проте я ж так багато хочу!!...
а уникати не можу щоночі...
якась така порожнеча в думках..
перед майбутнім відчуваю я страх...
хмм мабуть буду собі одинока...
не буде з думками більше мороки..
Буду оманливо казати що все пречудово..
буду почуття уникать щоб не було фігово..
проте я не зможу.. Я вірю в це все!
.. Хоч біль в душу безжально несе.....