Скрипаль (Пожовкле листя)

Пожовкле листя падало до ніг,
Холодний вечір сумно обіймав,
А він все грав, так,як ніхто не міг,
А він всю душу в музику вкладав.
До себе скрипку ніжно пригортав,
Бо ближче вже нікого не було,
Смичок по струнах наче птах літав,
І гріло серце музики тепло.
Збирались люди біля скрипаля
В його футляр летіли копійки,
Здавалось слухала уся земля,
Були ті звуки кожному близьки.
І грав скрипаль для себе і для всіх,
Співала скрипка у його руках,
Та пізній вечір темрявою ліг,
Весь натовп розійшовся по домах.
А він один лишився уночі
На вулиці без дома та тепла,
При вогнику маленької свічі,
Що руки зігрівала як могла.
А далі все…..Злий вітер, темна ніч,
І біль нестерпний у його душі,
А у обіймах сама рідна річ,
А там вже ранок, і дощі, дощі………………