Дотик...

Моя любов, 
Ці білі крила, 
Від темряви далекий світ,
Така м'яка і вірна сила,
Щастя прозорого блакить

І я у цім прозорім світі,
Блакиті ранньої весни,
Гріюсь теплом живої миті, 
Ніжусь у хвилях доброти.

Моя любов,
Бажаних вуст натхнення,
Початок несміливих мрій,
Таємний дотик одкровення,
Один, замість мільйонів слів.

І на руках несе, рятує 
Знову від бурі і дощу,
Мій затишок, де не вирує
Біль нескінченного жалю.

Я ще живу у цьому порятунку,
У забутті оманливих турбот,
Де тішить погляд лагідного звуку,
Виразний смак квітучих насолод.

Моя любов,
Неначе білі крила,
Ласкавий і відвертий світ,
Така м'яка і вірна сила,
Щастя одвічного блакить.