Без бою / з Оксани Стоміної /

"Ти ввійшов чужий нівроку.
Подивився... - мить сталева...
Там, вже від віконця, кроку
Я сиділа королева.

Ти подумав, чи недовго!
Дуже жваво, без затримки
Почуття що тихо човга...
Загубив стілець зі спинки.

Я зніяковіла, наче,
Мов зутріла, не в тій темі.
Як, нестримно і сміливо,
Декольте у тиші мемів..

І в контексті мізансцени
З біса підсумку, затято
Ти, ціною мов не вчений
Замовляв всього багато.

Пляшку надміцного бренді,
- Рай лимона, блиск у моді...
Боже мій! Заправський денді!
Казанова, кращий, годі...

У моєї мрій чат книзі!
Так безсовісно, не з п'яну,
Ти, тримав мене в інтризі
Аж до самого кальяну.

Трохи таврував все нижче -
Так дивився! До галузки...
Потім вже підсів поближче
І зім'яв волани блузки.

Далі був десерт. І танго.
Аж до запаморочення!
Я тебе пустила з флангу,
Полонена з оточення!

Хай хтось скаже: це не гарно!
Тільки хто ж збій знав з тобою?
Чом тобі скорюсь, не марно,
Остаточно, щей без бою."