Світлій пам*яті В.Д.Кулікова

(Світлій пам*яті геніального Кулікова В.Д. - вчителя, науковця,господаря, таланту)

Тобі далеко за тридцять...
А я...Я ще надто юна.
Чекаю на свого принца,
Розбуджую серця струни...

Бринить голос твій, так мило,
Здогадуюсь, в чім причина,
Що вдієш? - Я ще дитина.
А ти - ти уже мужчина!..

Минув ще десяток років.
Тобі далеко за сорок,
Але щоб робити кроки
До мене - час сплинув - сором...

У тебе життя в ажурі -
Сім*я...і дорослі діти...
У мене - думки похмурі
Про те, як "доросло" жити...

Я вивчилася. Працюю.
Живу у столиці (майже)
І трішечки фантазую:
От, склалося б все інакше!

Але...Не судилось, милий -
Забрав тебе Бог до себе.
Сказати  :"Люблю!" - не встигла,
Тепер мене чує небо!..