Мудрість його літ

Біля стежечки вузької на узліссі
Трьохсотлітній дуб старезний ріс,
Він оберігав тут мирну тишу,
Варту безвідмовно завжди ніс.

Його звірі поважали і дерева,
Прислухались мудрих слів птахи,
Бо поради слушнії життєві
Всім допомагали в час біди.

Навіть грім небесний всемогутній
Не чіпав його та обминав,
Чулося глухе його відлуння,
Коли десь на поле швидко мчав.

Дуба й блискавиця не торкалась,
Шанувала мудрість його літ.
Під гіллям густим його ховались
Від дощу комашечки малі.

В лісі він, наче мудрець поважний,
І виховував, і радив, і навчав,
Як сміливий воїн та відважний
Спокій лісу теж охороняв.

2017 р.