Шукала спокою душа...

Душа шукала прихистку й тепла,
Бо змерзла від байдужості людської,
Але чомусь його так й не знайшла,
Не мала вона затишку й спокою.

Куди не кинеться - усюди тільки зло
І замість хліба камінцем хтось кине.
Чи це на світі завжди так було?
Бідна не знала вже й куди полинуть.

Залишила сердешна білий світ
Та й подалася в Небо аж до Бога,
А Він їй мудрий дав такий отвіт:
-Ой, правильно ж зробила ти, небого,

Що ти до Мене на поклін прийшла,
Тебе я поселю в Небеснім Царстві.
І спокій тільки там вона знайшла,
Хоч на землі і не зазнала щастя.

2016 р.