муза (укр)

Коли спала прийшла вона –
Завжди чеканна Терпсіхора,
Без перевершено зійшла
З малюнків та богинь фарфору.
Небесними очима враз
Пустила хвилі по кімнаті
Кришталем люстр і навіть ваз
Дзвонила у своїй сонаті.
Дивилась розкішшю в вікно
Та навіть штори танцювали.
Неперевершеними стали
І макраме, й старе панно..
Співали стакани з водою
Розплескуючись на басах
Ніколи не була такою
Кімната навіть уві снах!
О Терпсіхора! Ти ж богиня –
Тож влада є якась в тобі
Якщо з моєї стелі линуть
Пісні, слова яких – вогні!
Якщо зимою квітне ковдра,
То може зазирнеш в мене
Або здалеку, слабко, ззовні
Торкнеш нездару за плече..
О Терпсіхора! Зроблю ліру..
Ні! Виллю з злота її!
Та чи не впустять руки – діри?
Не луснуть струни золоті?!
Моя ж повага до мистецтва –
Не є уміння… Та любов
До музики з самого серця,
Розпалює так часто кров –
Та не навчить і не примусить
Мене назватись скрипалем,
Подужати простіші гусла,
Та вірно чути ритм та темп..
….І розійшлась в палкій промові,
Про нелад, спадкоємну кров,
Страждання на якомусь колі,
Що нарубала якось дров….
І звідкіля ця красномовність?!
І нащо стільки зайвих слів?!
І моя внутрішня потворність
Невже підвладна діям див?!
..Замовкла.. озирнулась тихо –
То був невдалий монолог!
Без свідків.. зникли навіть хвилі,
Не кажучи про блиск панно…
Так.. хто благає на полегкість,
Чекає іскри божества,
Кого думок своїх тверезість
П’янить, не бачачи в том зла
Не розбудити ані хвилям,
Зірковим сяйвом макраме,
Тому, явись хоч Зевс з Олімпу, -
Не стати вдалим скрипалем!!