З тобою ми уже не діти

З тобою ми уже не діти
Я, вже не той, ти вже не та
Тобою хочу володіти!
І як вода біжать літа.

Чому так сталось? Я – не знаю,
Що коло тебе хтось чужий.
Той, що точно не кохає!
Та все ж, він також вибір твій.

І у весняний день чудовий,
Тебе я хочу обійнять,
До серця палко пригорнути
І довго так тебе тримать.

А потім, палко цілувати,
Твої усміхнені вуста.
На руки ніжно тебе взяти….
Та дуже річ, ця не проста.

Далеко ми порозлітались,
Колись з єдиного гнізда.
І довго ми не спілкувались….
Та, це вже, точно не біда.

Бо білі-білі простирадла,
В обійми нас свої приймуть….
А ти, і зараз дуже ладна!
Не зможеш уночі заснуть.

На мою ласку, ти своєю,
Відповідай, відповідай.
Любов’ю ніжною тією
Палати будеш так і знай.

З тобою ми давно не діти.
Та ми не стримні, як потік.
Тобою – буду володіти!
Не день, не два, а цілий вік!