Клiтка

Я бачу сон – він дивний, незвичайний,
І хочеться відчути наяву.
Цікаві ролики летять у дальні далі,
Неначе птахи в чисту синяву.
Кохання не завжди дарує крила,
Є сіра клітка, що не дає зійти,
Немов голубка в золотих оковах,
Вона сиділа у кімнаті пустоти
«Ти хочеш вийти?» - запитав той голос.
«Але навіщо? Його уже не має…»
Дивилася в вікно на ясні зорі
Не чула того, хто її питає.
Згадала ніч – вони любили місяць,
Ходили вулицями, тихими як зорі.
Але тепер не має в серці місця,
Щоб милуватись свіжою красою.
Лиш смуток і тяжкий неспокій.
Не знає де він, чи взагалі живий.
А темний голос не дає спокою,
Забути не дає таємних мрій.