Недавно, здалося, на мене упало небо...

Недавно, здалося, на мене упало небо...
Здригнулися плечі, коліна торкнулись землі...
Але не жалійте мене, прошу вас, не треба,
Бо я вже навчилась, навчилась вставати з колін!

Мене не зламати! Зігнути? Зігнути можна.
Можливо, зіб`ється із ритму серцебиття.
Та я буду битись допоки, допоки спроможна!
Бо в мене є все, допоки я маю життя!

І я буду жити наперекір обставинам!
Стереотипи - залиште усі при собі!
Бо хто ви такі, що придумали кляті правила,
Де люди цінують життя як у відеогрі?!

Можливо я не Атлант... І не втримаю небо...
Можливо не встою, порву безнадійно вітрила..
Сховаюсь від світу. Жаліти мене не треба.
Бо краще сховатись, ніж жити не так, як хотіла...

23.07.2013