ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ АЕРОВОКЗАЛІВ В УКРАЇНІ

УДК 721.05:725.39 Зеленкова В. А., аспірантка
Національний авіаційний університет

ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ АЕРОВОКЗАЛІВ В УКРАЇНІ
Постановка проблеми. За останні десятиріччя в Україні, інтенсивного розвитку набуває формування дизайну інтер’єрів в аеровокзалах із використанням різних морфологічних форм, стильових рішень, національних та інтернаціональних тематик. Тому, постає необхідність у систематизуванні інформації минулих років для кращого розуміння теперішнього стану в дизайні інтер’єрів та екстер’єрів аеровокзалів. У зв’язку з цим проводиться дослідження даної теми у вирішенні проблеми яка допоможе встановити історичні дослідження відносно формування та розвитку аеровокзалів на Україні.
Зв'язок роботи з науковими програмами. Дана робота має зв'язок з учбовими програмами та основними направленнями науково-дослідницьких робіт, які проводяться кафедрою комп’ютерних технологій дизайну Національного авіаційного університету України.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Історичними дослідженнями відносно формування та розвитку морфологічних форм аеропортів в СРСР та Росії займаються ряд авторів. Безбородова C. – розглядає окремі аспекти еволюції та розвитку аеровокзальних комплексів в Росії [1]; Викарио А. – досліджує еволюційну концепцію аеровокзалів [2]; Висоцкий А. М. - перші аеродроми України та їх архітектурно-планувальна організація [3]; Евреинов Ю.Н. - узагальнює досвід проектування та будівництво аеровокзалів місцевих повітряних авіаліній, наводить принципіальні, об’ємно - планувальні рішення, техніко – економічних показників аеровокзалів різноманітної пропускної здатності [4], [5]; Зеленкова В.А. - перспективи розвитку дизайну інтер’єрів пасажирських просторів аеровокзалів в ХХІ ст. на Україні з використанням національної та інтернаціональної тематики [6] та поділ морфологічного та еволюційного простору дизайну інтер’єрів за часів СРСР [7]; Комский М. – досліджує еволюцію, реконструкцію структури та архітектури об’єктів аеропорту [8]; Олійник О. П., Зеленкова В. А. - морфологію простору та еволюцію дизайну радянських аеровокзалів [9]; Писков М.Г. – аналізує історичне формуванню архітектурно - просторових рішень радянських аеровокзалів з 1950-1980 рр. [10].
Дані дослідження відповідають сучасним вимогам в архітектурі аеровокзалів та нажаль, не висвітлюють історію формування та розвитку дизайну інтер’єрів та морфологію аеровокзалів на Україні у Радянський та постРадянський періоди.
Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття полягає у формуванні історії розвитку дизайну інтер’єрів та екстер’єрів аеровокзалів.
Мета роботи полягає в дослідженні історичного розвитку аеровокзалів в Україні.
Виклад основного матеріалу. Будівництво, планування та дизайн пасажирських просторів перших аеровокзалів відбувався у ті часи, коли Україна була у складі Радянських Республік. У зв’язку з цим розвиток аеровокзалів в цій країні тісно пов’язаний із загально Союзними концепціями, щодо розбудови та проектування аеропортів та аеровокзалів. Які залежали «від економічних, політичних, соціальних» релігійних, культурних та інших факторів [7, с. 15]. Так стрімкий розвиток авіаційного транспорту призвів до необхідності у модернізації пасажирських просторів аеровокзалів, які в залежності від складності наростаючих задач змінювали дизайн інтер’єрів та екстер’єрів пасажирських просторів аеровокзалів.
В СРСР переважали певні види проектування аеровокзалів: типові та індивідуальні, місцеві, магістральні та міжнародні. При плануванні та будівництві пасажирських просторів аеровокзалів в пріоритеті були типові проекти, завдяки ряду значних переваг. В залежності від періоду проектування аеровокзалів, змінювалась загальна концепція планування цих комплексів. Це призвело до необхідності у систематизуванні аеровокзалів за роками їхнього проектування та реалізації. Серед Радянських вчених найглибше це питання досліджував М. Комский. Вчений розглянув «шляхи перетворення функціонально-планувальної структури в процесі переходу від традиційних до розширених» систем аеровокзалів у п’ятьох періодах: «І період 1940-1950 рр., ІІ етап 1950-1960 р., ІІІ етап 1960-1975 рр., ІV етап 1975-1980 рр., V етап 1990-2000 рр» [8, с. 40]. Нажаль, автор не вважав доцільним розглядати етап самого становлення будівництва аеровокзалів, тому є доцільним висвітлити і цей етап (1920-1940 рр.) та розглянути сучасний етап (2000 – 2012 рр.). Таким чином до існуючої періодизації додано ще дві створивши цілісну переодизаційну картину сформувавшись: перший етап з 1920 р. по 1940 р., другий етап з 1940 р. по 1950 р., третій етап з 1950 р. по 1960 р., четвертий етап з 1960 р. по 1975 р., п’ятий етап з 1975 р. по 1980р., шостий етап з 1980 р. по 1991 р., сьомий етап з 1991 р. по 2000 р., восьмий етап з 2000 по 2012р.), тому будемо дотримуватись цієї схеми в аналізуванні розвитку дизайну інтер’єрів аеровокзалів.
У зв’язку з цим проведемо порівняльну характеристику дизайну інтер’єрів пасажирських просторів аеровокзалів у Радянський та постРадянський періоди на теренах України. Як вважав А. Вікаріо «аеровокзал- це громадська будівля, призначена для прийому стурбованих, якщо не можна сказати заклопотаних пасажирів, обслуговування яких потребує заспокійливого, підбадьорюючого, вселяючої довіри оточення, чіткої та раціональної організації» [2, c. 4].
Так на першому етапі (1920 - 1940 рр.) у період становлення авіаційної ери не приділяли жодної уваги будівництву та дизайну інтер’єрів пасажирських просторів аеровокзалів. Завдяки прийнятому плану Всесоюзної Ради з цивільної авіації відкрилась низка повітряних ліній в Радянському Союзі на 1924-1925 роки. За цим планом в Україні, як республіці СРСР, було відкрито ряд аеровокзалів (Київ, Бровари, Харків).
У зв’язку з тим, що перші літаки та їхні дії відносили до спорту, на зразок велоспорту, кінного спорту, таким чином організовувались спеціальні авіаційні шоу. Популярність таких шоу призвела до будівництва трибун для глядачів, що приходили подивитись на «спортивно-змагальний характер» авіа шоу [3, с. 103]. Будівництво перших аеропортів відбувалось недалеко від міста. Аеровокзали заміняли ангари, за формою схожі на сараї. Вони слугували для обслуговування та збереження літаків.
Проте вже у 30-ті роки постала необхідність у будівництві певних спорудах, зокрема аеровокзалу. Довгий час Українські аеровокзали цих аеропортів будувались за типовими проектами та оздоблювались одноманітно. Не було жодної різниці в яку частину країни прилітає пасажир у Львів, Харків, Київ, Бровари та інші країни України тодішніх республік СРСР тому що, зовнішнє та внутрішнє оздоблення терміналів було однакове. Про те, серед типових проектів аеровокзалів, будували і індивідуальні (Бориспіль), що відносились до третього етапу будівництва аеровокзалів.
Інтер’єри перших аеровокзалів радянських часів дуже схожі на інтер’єри закордонних аеровокзалів, а саме прості та лаконічні будівлі з темними приміщеннями та маленькими вікнами. Камерні споруди, які не збирались надалі розширюватись будувались за масштабністю до людини.
Переваги пасажирських просторів аеровокзалів - простота у плануванні, лаконічність форм та компактність полегшувала перебування пасажирів в пасажирських просторах аеровокзалів.
Недоліки планування пасажирських просторів аеровокзалів будувались без подальшого розвитку на розширення та їхнє недостатнє освітлення.
Другий етап з 1940 р. по 1950 р. На протязі існування СРСР при будівництві аеровокзалів перевагу віддавали типовими проектами, тому дизайн та архітектура «довгий час була маловиразною. Як правило, аеровокзали вирішувались як громадські споруди із застосуванням портиків, елементів ордерної системи» [4 , с. 25]. У зв’язку з цим, за такими проектами на 25 та 15 пас/год будувались аеровокзали в Дніпропетровські, Мінеральні води, Тернопіль, Херсон, Чернівці, Херсоні, Запоріжжі, Житомирі, Вінниці, Луцьку. Ці споруди були «замкнуті навколо центрального загального приміщення» [8, с. 42]. Переважно двох, або трьох поверхові споруди простір яких збільшується завдяки центральному планування та необхідною кількістю вікон для кращого освітлення.
Третій етап з 1950 р. по 1960 р. Аеровокзали у цей період стають «символом грандіозних подій, що підкреслюються архітектурними образами набуваючи вигляду монументальності та величчі» [1, с. 29]. Така грандіозність та велич образу підкреслюється дизайном інтер’єрів пасажирських просторів аеровокзалів, а саме: високими, просторими залами, колонадами, різноманітним декором (живописом, мозаїкою, барельєфами) (Донецьк, Львів, Харків, Миколаїв, Севастопіль, Симферопіль, Черкаси). Через інтенсивні темпи в програмі КПСС, яка «передбачає перетворення авіаційного транспорту в масовий засіб перевезення пасажирів» призводять до низької якості типових проектів, чи зовсім їхньої відсутності, та появи ,,місцевих” типових проектів» [5, с. 22]. Це впливає на малий строк експлуатації аеровокзалів, призводячи до додаткових затрат. Так у 1959 році в якості типового проекту для павільйону аеропортів Хмельницької області було рекомендовано побудувати за типовим проектом житлового будинку садибного типу Б/17, що вважається враховувати неможливим для планування аеровокзалів (Львів, Харків, Донецьк, Миколаїв, Севастополь, Симферопіль,Черкаси, Хмельницький).
Інтер’єри аеровокзалів у цей етап проектують суто за новими технологіями з використанням скла, алюмінію та залізобетону завдяки чому широкі та просторі пасажирські простори аеровокзалів переважають над темними малими за розмірами аеровокзалами другого етапу. Форма аеровокзалу третього етапу планувалась, як «замкнена, централізована структура» будівлі, що передбачала «буквальне повторення архітектурного рішення» [8, c. 41]. Дизайн інтер’єрів пасажирських комплексів аеровокзалів переважно зроблений у стилі Українського модерну та Радянського конструктивізму.
Наступний четвертий етап починаючи з 1960 р. по 1975 р. збільшується обсяг перевезень, що характерний безперервним вдосконаленням авіаційної техніки та технології виповнення зростаючою об’єму перевезень, що призводить до помітної зміни діяльності аеропортів» спонукаючи до модернізації об’ємно-планувальних рішень об’єктів аеропорту. Саме у цей період формуються два методи планування децентралізований метод та метод перетворення об’ємно-планувального рішення. У зв’язку з цим дизайн інтер’єрів пасажирських просторів аеровокзалів відійшовши від палацовості та помпезності, набуває символічного значення із застосуванням футуристичного образу та форми, повітряного судна (Бориспіль) чи звичайної прямокутної форми у вигляді ангару.
Із застосуванням заліза, бетону та скла з’явилась можливість створювати світлі, прозорі зали, відкриті приміщення аеровокзалу із постійною візуальною комунікацією з навколишнім середовищем, доброю орієнтацією та оглядом літнього поля. В інтер’єрах цього періоду, як і в попередньому домінували високі просторі зали, колони, про те у стриманому, лаконічному стилі. Мінімум декору, крім націоналістичних чи національних елементів із застосуванням мармур, гіпсу, заліза, смальти для створення барельєфів, скульптур, мозаїк, картин
П’ятий етап з 1975 р. по 1980р. У матеріалах ХХIV з’їзду КПСС зазначається «поставлена задача-значно поліпшити транспортне обслуговування населення, збільшити об’єм перевезень в 1,7 рази (перевезти в текучій п’ятирічці півміліарда пасажирів), розширити сітку аеропортів на магістральних та місцевих авіаліній» [6, с. 3]. Децентралізоване рішення об’ємно-планувального проектування аеровокзалів передбачає не тільки розділити не лише приміщення, але й зупинки для транспорту. Також простежується зворотний зв'язок від децентралізованого до централізованого планування (Харків, Кіровоград, Рівно). Дизайн інтер’єрів віддзеркалює використання минулого стилю.
На відміну від закордонних країн та сусідніх країн Радянського Союзу у з 1980 р. по 2000 рр. будівництво та розбудова аеровокзалів на Україні не проводилась. У зв'язку з розпадом СРСР наприкінці XX століття будівництво нових аеропортів припинилось [10, с. 185]. Реконструкцією, розбудовою та проектування аеропортів та аеровокзалів почали займатись лише у ХХІ столітті. Особливо ця тема стала актуальною із проведенням «Євро-2012».
В екстер’єрах та інтер’єрах відроджується використання національного стилю. Форми терміналів проектують у найрізноманітніших стилях від національних, біоморфних до хай-теку. Інтер’єри аеропортів восьмого покоління відрізняються від попередніх креативністю, застосуванням нових матеріалів та механізмів, використанням нових технічних досягнень в інженерії. Кольорова гамма в сучасних інтер’єрах аеровокзальних терміналах переважно світла. Продовжується будівництво аеропортів за межами міста (Київ, Львів, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Маріуполь).
Постійне ускладнення технологічних функцій сприяло створенню нових об’ємно-просторових форм аеровокзалів, що в свою чергу вплинуло на зміну дизайну інтер’єру пасажирських просторів ХХІ століття. Великі віконні зали лишаються актуальними і на сьогоднішній час, відкриті простори, просторі галереї із використання новітніх технологій та матеріалів, надають можливість відчути футуристичність новітнього образу. Інтер’єри аеровокзалів стали різноманітними, зручними та привабливими, розрахованими на комфортне перебування пасажирів у приміщеннях. Зважаючи на індивідуальний підхід до проектування і реконструкції міжнародних аеровокзалів архітекторові надається можливість створити неповторний архітектурний образ, використовуючи найсміливіші архітектурні рішення.
Висновки. Специфіка проектування аеровокзалів у Радянському Союзі полягала в прагненні створити індивідуальні проектні рішення, засновані на типових технологічних і об'ємно-планувальних схемах [9, с. 66].
Аналіз основних етапів історії та розвитку дизайну інтер’єрів в аеровокзалах на Україні у ХХ-ХХІ ст. проведений автором дозволив виявити загальні закономірності розвитку об'ємно-планувальних рішень протягом кожного етапу.
Подальший напрямок дослідження. Необхідність створення класифікації аеропортів та аеровокзалів з точки зору елементів та правил композиції з використанням знаку, символу та національної тематики.

Література
1. Безбородова C. Эволционное развитие аэровокзальных комплексов в России // АСД. Архитектура Стр-во. Дизайн. – 2004. - №4 (44). – С. 28-31.
2. Викарио А. Эволюция концепции аэровокзалов // наук. техн. зб. – Cовременная архитектура. - № 4. - 1971. - С. 4-6.
3. Висоцкий А. М. Перші аеродроми України та їх архітектурно-планувальна організація // Сучасні проблеми архітектури та містобудування.- наук. техн. зб.– К.: КНУБА, 2009. - № 32. - С. 102 - 110.
4. Евреинов Ю. Н. Аэровокзалы и аэростанции местных воздушных линий // Архитектура СССР. - № 3.- 1965 - С. 22 - 28.
5. Евреинов Ю.Н. Аэровокзалы местных воздушных линий Евреинов Ю.Н..– К.: Будівельник, 1968. – 44 с.
6. Зеленкова В.А. Перспективи розвитку дизайну інтер’єрів пасажирських просторів аеровокзалів в ХХІ ст. на Україні з використанням національної та інтернаціональної тематики // Питання культурології: зб. наук. праць. В. 28 – К.: КНУКіМ. - 2012. – С. 183-188.
7. Зеленкова В.А. Морфологія та еволюція простору дизайну інтер’єрів аеровокзалів за часів СРСР (1922 – 1991 рр.) / Вісник Харківської державної академії дизайну та мистецтв: зб. наук. праць. В.7. – Х.: ХДАДМ. - 2012. – С. 15 - 16.
8. Комський М. Проектирование аэровокзалов нарастающей мощности // Архитектура СССР.- № 9. - С. 39-43.Комский М.В. Некоторые особенности эксплуатации аэровокзалов / Вопросы проектирования зданий и сооружений аэропортов: сб. науч. Трудов. В. 1.- М., 1965. – С. 35 – 48.
9. Олійник О. П., Зеленкова В. А. Морфологія простору та еволюція дизайну радянських аеровокзалів / Аеропорти – вікно в майбутнє: зб. наук. тез. В. 3. – К.: НАУ. – 2012. – С. 66.
10. Писков М.Г. Архитектура аэровокзалов децентрализованного типа (для крупных аэропортов СССР): Автореферат. дис. на соиск. уч. степ. канд. архитектуры / Моск. архит. ин-т. – М., 1972. – 31 с.



Анотація. Розглянуто історичне формування та розвиток дизайну інтер’єрів аеровокзалів в Україні у різні історичні періоди. Досліджено еволюцію та розвиток морфології аеровокзалів.
Ключові слова. Аеровокзал, аеропорт, дизайн інтер’єрів, історія аеровокзалів, розвиток аеровокзалів, морфологія.
Аннотация. Зеленкова В. А. История формирования и развития дизайна аэровокзалов на Украине. Рассмотрены историческое формирование и развитие дизайна интерьеров аэровокзалов в Украине в разные исторические периоды. Исследована эволюция и развитие морфологии аэровокзалов.
Ключевые слова. Аэровокзал, аэропорт, дизайн интерьеров, история аэровокзалов, развитие аэровокзалов, морфология.
Annotation. Zelenkova V. A. The historical formation and development of interior design airports in Ukraine in different historical periods. The evolution and development of the morphology of the terminal.
Keywords. Terminal, airport, interior design, history airports, airports development, morphology.