Кохання не народилося

Поліночка в свої 23 роки знала ціну багатьом речам, тому і звернулася молитовно до Бога: "Любий Господь, пошли мені чоловіка сліпого, глухого, кульгавого, горбатого, страшного, але щоб у нього було чисте серце..."
Коли Поліна побачила свою долю, то подумала: "Можливо у нас будуть скрутні часи, можливо ми навіть колись захочемо розлучитися, але якщо я не скажу йому що кохаю його, я шкодуватиму про це все своє життя."
Орест ніби почув її думки: "Я не проти нашого знайомства, скажу чесно, що самотність дуже мене засмучує, я хотів би навіть одружитися, але не раніше року, звісно якщо і ви будете згодні."
Її очі з цікавістю дивилися на молодого чоловіка тридцяти двух років: середнього зросту, у чорному костюмі, білій сорочці, чорних черевиках начищених до блиску. Дуже вразила Поліну його аристократична зачіска! Його очі примуружені як у філософа Демокріта, і водночас гарні: голубі- голубі, як волошки! Ніс широкий татарський, обличчя молоде, а губи як у дитини бантиком, посмішка мила- мила. Тобто це означало, що Поліна закохалась по справжньому, перший раз у житті!
Було таке відчуття, що вона втратила волю...
Орест жив один у двокімнатній квартирі, матуся його померла і він дуже за нею сумував. В якусь мить йому здалося, що Поліна схожа на маму - Зою Олександрівну. А може Оресту хотілося щоб так було?
На вулиці лютував лютий, але молоді люди раділи знайомству! Орест сказав: "Ось вам Полінко ключ, коли захочете приходьте в гості! Будемо разом вивчати англійську мову, а також придивлятись одне до одного."
Коли Поліна вперше прийшла до Ореста, його вдома не було. Поліна вирішила його зачекати, трішечки прибрала в кімнатах, на кухні, зварила суп, каву, торт вона принесла с собою. Але не судилося того дня Ореста дочекатися. Напевно, він затримався в бібліотеці.
А от іншого разу, вони відкрито і про все розмовляли одне з одним. Поліна зрозуміла, що Орест закомплексований, сором'язливий, напевно тому, що ріс без батька. Розповідав, що мама його все життя прожила без чоловіка, тато їх покинув тому, що не кохав дружину. Зоя Олександрівна, тобто мама Ореста, писала своєму чоловікові листа до самої смерті, але він жодного разу не відповів на них. Орест тата ніколи не бачив. Напевно добре, що Орест любить свою роботу! А працював він викладачем в інституті, робота рятувала його від сумних думок. Поліна взяла ініціативу в свої руки! Вирішила спочатку подружитися з Орестом, він їй дуже сподобався, звертався до неї на "ви" як до панянки!
Поліна дуже тішилася, що зустріла своє справжнє кохання, на жаль, вона раділа передчасно...

P.S: Проживши тридцять років зі своїм чоловіком Орестом, і маючи п'ять чудових дітей, Поліна не вважала себе щасливою.
Орест не пустив Поліну у своє серце. Його світ існував тільки для нього! Різні вони, як небо і земля. Таке враження, що хтось посміявся з них, а от плакали вони не раз... Чому любов не народилася? Вічна таємниця Всесвіту...