Шанс

Є такі села, в яких в'язні відбувають хімію. Деякі з них залишаються в селах назавжди, бо знаходять там свою долю.
Але є такі люди про яких можна сказати: "Горбатого виправить тільки сира земля".
До Наталочки завітала сусідка Олександра зі своїм цивільним чоловіком Максимом і запросила дівчину піти на озеро. Наталочка - добра господиня у своєї матусі, тому вже після обіду вона з чистим сумлінням читала цікаві оповідання письменника О.Генрі.
Батьки були завжди заклопотані роботою, мало розмовляли з дітьми, тому Наталочка з сестрою готувались до дорослого життя читаючи книги класиків.
Щож, класика зачекає, треба ж і поплавати - Літо! Чарівне Літо!
Одягнула суцільний купальник, ой, щось він тугий, нічого, головне, що Наталочка в ньому відчувала себе гімнасткою! Їй шістнадцять років, і навкруги лунали слова захоплення від людей: "Боже, який стан у цієї дівчини, як у богині". Дівчинка компліменти повз вуха пропускала, їй навіть було не приємно таке чути. Все дивилась на себе, що вона не так зробила, що їй таке говорять? Напевно тому, що батьки лестощів не говорили ніколи їм з сестрою, вони завжди у полі, робота - їх життя!
- Озеро рідне, чудове, дороге серцю! Верби золотокосі, привітні, ласкаві! Вода джерельна, чиста, свята!
Жаль, що час купання промайнув дуже швидко. Треба поспішати додому бо батьки з роботи скоро повернуться.
Раптом на горизонті з'являється один з в'язнів. У його руках була тоненька гілочка верби, і він нею почав легенько хляскати Наталочці по руці. Хлопця звали Григорій, йому було десь 24 роки, рудий, веснянки його дуже любили. Невідомо з яких причин, Максим з Олександрою вирішили втекти...
Григорій почав брудно приставати, затягнув Наталочку на приймальний пункт де зважували зерно, така собі маленька хатинка.
- Ні, хлопець дівчину не цілував, не говорив приємнх слів, він почав давити дівчину за горло і вимагати, щоб вона сказала слово: "Так".
Наталочка не розуміла, що Григорію від неї потрібно, не відчувала навіть що могла загинути...
Але вона розуміла головне, що руда людина, яку звуть Григорій, їй не приємна, навіть ненависна, і вона не бажала, щоб він торкався її тіла.
Тому боролася з ним зі всіх сил, хоча їй було шістнадцять, слабкою духом її не назвеш! Наталочка дуже вразила Григорія своїм вольовим характером, це було написано в його очах. Він навіть на мить розгубився, розізлився, що дівчина так непохитно стоїть на своєму! Його ненависні очиська знову і знову вимагали від неї слова: "Так". А коли Наталочка починала непритомніти, Григорій відпускав руки від шиї.
Не знає Наталка чим би це все закінчилось, якби поряд випадково не з'явився її сусід, дядько Генадій Іванович Куценко. Сусід почув у хатинці якийсь галас і метушню і забіг на приймальний пункт. Його очі мало не луснули від здивування! Схопив Григорія за вухо як шкідливого кота. Потім почав розпитувати перелякану Наталочку, яка чомусь мовчала.
А Григорій з ненавистю закричав: "Це не Наталочка, це Зоя Космодемьянська!!!"

P.S: Батьки хотіли подати заяву в суд за спробу згвалтування неповнолітньої, але Наталочка попрохала їх цього не робити. Вона вирішила за Григорія молитись, хотіла щоб він відбув хімію, вийшов на волю і став справжньою людиною! Шанс є в кожного! Наталка вирішила Григорію дати цей шанс. А використав він його чи ні... один Господь знає!