Ялинка!

"Я малою була горда, щоб не плакать, я сміялась" Л. Українка

Не раз я чула від гордих людей, а якщо чесно від своєї матусі, такі слова: "В цьому світі, ніхто нікому нічого не винен" Бабуся моя мила також вчила мене, що впадати у відчай - це гріх. Так і намагаюсь жити в цьому світі... Маю те, що маю.. Останні десять років купую куцехвості маленькі ялинки, але мої діти і я - тішаться і такими лісовими красунями.
У мене самої в дитинстві ніколи не було ні ляльок, ні ялинок... Їжа була, одяг був, іграшкам батьки не надавали особливого значення. Можливо ніколи їм було, працювали забагато. Маючи багату уяву, я знаходила вихід: замість ялинки - прикрашала віник.
Кому ж як не мені розуміти, чому діти так полюбляють милуватись ялинкою?
Не порушила сімейної традиції і в цьому році, тридцять першого грудня голубкою полетіла на ялинковий базар!
Ялинки продавав кремезний чоловік років тридцяти семи.
- Слава Ісу! Що запропонуєте, шановний? - запитала лагідно.
Він, уважно поглянув на мене, щиро засміявся і промовив:
- Навіки слава! Жіночко, яка ялинка на вас дивиться ту вам і дарую.
- Як це так? - здивувалася я.
- Я людину бачу здалеку, прийміть від чистого серця ялиночку, ну хоча б оцю.
Я аж руками сплеснула. Ялиночка зелена-зелена, висока, пишна, чарівна. Оце так подарунок! Потім схаменулась, хотіла відмовитись(людина також собі на хліб заробляє), але не змогла. Його очі світились такою добротою, що я вирішила його не ображати.
P.S:Благослови Господь цього молодого, доброго, уважного чоловіка який подарував свято і радість моїм дітям. Адже коли щасливі діти, щаслива і мати.