Переводы стихов Евгения Плужника с украинского

Евгений Павлович Плужник (укр. Євген Павлович Плужник; 14 декабря 1898, Кантемировка, Богучарский уезд, Воронежская губерния, Российская империя — 2 февраля 1936, Соловецкий лагерь особого назначения, Соловецкие острова, РСФСР, СССР) — украинский поэт, прозаик, драматург, переводчик, лексикограф.

мой перевод:

Теперь меня волнует мало
Всё то, что замкнуто в слова.
Не опьянеет, как бывало,
От звонкой фразы голова.
Все чаще хочется молчать мне
Под шелест фраз и россыпь слов.
Стихи в тоске, едва начаты -
Забыть и не закончить вновь!
На что, скажи, слова готовы,
Когда страдаешь без конца?
Всё то, что не дано промолвить -
Не нужно и перу творца!

Оригинал:

* * *

Тепер мене хвилює мало
Все те, що замкнено в слова;
Не зап’яніє, як бувало,
З дзвінкої фрази голова.
Ні, все частіш кортить мовчати
Під шелест чуваних розмов
І вірш, нудьгуючи, початий
Забути й не кінчати знов...
Бо що тоді слова готові,
Коли сприймаєш без кінця
Все те, що не дається мові
Й не потребує олівця?
Євген Плужник
“Вона зійшла до моря. Хто вона…”
“…І ось я ляжу, – родючий гній…”

* * *
мой вольный перевод:

Она дошла до моря. Кто она -
Самой не безразлично ей отныне?...
Всем нам давно потворствует луна
В скоропостижной замкнутой пустыне.
Ленивый взмах — и вот под ноги лёг
Прозрачный венчик — брошенная метка,
И у стеблей её высоких ног
Расцвёл цветок невиданной расцветки.
На гибкий стан, лиф девственно-нагой
Приходит вал, смывая тлен береговой ...
И снова плеск, наплыв, затишье снова ...
Коралловою стройною ногой
Она смиряет бездну бирюзовую.
Распахнутым объятием своим
Величье вод, что всем ветрам открыто, -
Возможно возвращает Афродиту
Из белой пены деву возродив!

06.11.2019 10-00

* * * оригинал

Вона зійшла до моря. Хто вона –
Навіть самій їй байдуже віднині…
…Хіба ж не всі ми – єдності луна
В скороминущій і пустій відміні?
Лінивий рух, – і ось під ноги ліг
Прозорий вінчик – кинута намітка,
І на стрункім стеблі високих ніг
Цвіте жарка, важка і повна квітка –
Спокійни торс, незаймано-нагий!
Спадає вал… Німують береги…
І знову плеск… І затихає знову…
То пальцями рожевої ноги
Вона вгамовує безодню бірюзову.
І відкрива обійми їй свої
І відкрива обійми їй свої
Ця велич вод, усім вітрам відкрита, –
Здається, повертає Афродіта
У білий шум, що породив її!

* * * мой вольный перевод:

Я сгину — лягу в плодородный слой,
В тлен окровавленной ложбины ...
Благослови меня в час ратный мой,
Храни оправданных, невинных!
Нальется соком семя новой ржи!
И в каждом колоске — беда и мука...
О, пахарь! Ты немного подожди!
Не смешивай с землей мою разлуку.
Благослови меня в час ратный мой,
В жестокий час, когда в крови оковы! -
Я не умру! Я свежий перегной -
Он нужен всем посевам новым! -
И верю я в конце войны -
Пожнут меня ветрами славы
Но сердце просит тишины ...

06.11.2019 10-30

* * * оригинал

…І ось я ляжу,- родючий гній, –
На скривавлений переліг… –
Благослови єси, часе мій!
Навчи мене заповітів своїх!
Розцвітайте, нові жита!
А на кожному колосі –
мука моя… О, воістину час ратай!
Славословлю його ім’я.
Благословен єси, часе мій!
О, жорстокий! І весь в крові! –
Це нічого, що я мов гній –
Під посіви твої нові! –
Бо ось вірю, зросту колись, –
І до когось вітрами, – жни! …
Серце, серце моє! навчись Тишини…

“Мовчи! Я знаю. За всіма словами…” Євген Плужник

* * * (мой вольный перевод):

Молчи! Точно знаю. За всеми словами -
Темнеют сады и стынет вода...
И страсть, что когда-то была между нами,
Развела нас уже навсегда!

Шалый я, от отчаянья пьяный!
Что отчаянье то? Чаша снова пуста!
… Поздно в сердце залечивать раны!
… Порознь мысли, сердца и уста!

О, мой друг!
Я растрачу последние силы,
В том краю я погибну, хоть криком кричи,
Где твой образ, утраченный, светлый и милый,
Где твой голос?… — Молчи!
О! Молчи!
Да… Молчи...

07.11.2019 1-40

* * * (оригинал):

Мовчи! Я знаю. За всіма словами –
Холодний смерк, спустошені сади…
Це наша пристрасть стала поміж нами,
Нас розлучаючи назавсігди!

Шалій, шалій, від розпачу сп’янілий!
Що розпач той? Річ марна і пуста!
…Як пізно ми серця свої спинили!
…Як роз’єднали рано ми вуста!

О, друже мій!
Останні трачу сили,
В країні тій уявній живучи,
Де образ твій, утрачений і милий,
Де голос твій… Мовчи!
Мовчи!
Мовчи!


«Ночью его повели на расстрел ...» Евгений Плужник
* * * (мой вольный перевод):

Ночь настала, его повели на расстрел.
Кто фонарь держал, кто-то факел,
На небритом лице пот почти не блестел...
Всё-равно было всем в этом мраке.

Офицерский плевок — сигарету в угли.
Хмарь на небе беспечно-высоком...
Прозвучало привычно-короткое — «Пли!»
Их мишень — это он — синеокий.

Смерти я никакой уж давно не боюсь! -
Кровь сойдет, как всемирная Мекка
И когда-то с небес рухнет на землю блюз!

07.11.2019 2-20

“Уночі його вели на розстріл…” Євген Плужник
оригинал:

Уночі його вели на розстріл.
Хтось тримав ліхтар, мов смолоскип,
На неголенім обличчі гострі Волоски…
Віддалік, немов цілком байдуже,
Офіцер димок цигарки плів.
Тільки неба хмарний,
темний кужіль Чув нудне і коротеньке – плі!
Відбулось. Мета моя далека,
Я такої смерті не боюсь! –
Зійде кров, немов всесвітня Мекка
Для твоїх майбутніх синіх блюз!

Оригинал:
* * *
Сідало сонце. Коливались трави.
Перерахував кулі, — якраз для всіх!
А хто з них винний, а хто з них правий!-
З-під однакових стріх.

Не схибить куля — не стогнатимуть довго.
Подивилися, — поле! Ромен з трави...
Передній, мабуть ходив, — так човгав:
Черевики скривив.

Сховалося сонце. Сутеніло помалу.
Час би й росі!
А хтось далеко десь генералу:
— Усі.

* * * перевод:

Садилось солнце. Колосились травы.
Считаю пули — да, как раз для всех!
Кто виноват из них, а кто был правым -
У крыш похожий верх.

Не ошибётся пуля — и стонать не долго.
Пересмотрел я поле взглядом у травы ...
Передний шаркал измождённым волком,
Ботинки искривил.

Скрывалось солнце. Хмурилось помалу.
Пора бы всех охолодить росой!
И кто-то где-то крикнул генералу:
— Всё!

08.11.2019 6-40

* * *

Де коноплі були, — батарея.
За клунями чати.
Може, «Портрет Доріана Грея»
Прочитати?

О, мабуть моє! Для тебе! -
Тисячі слів подужав! -
Нащо ж в'їлися до самого серця
між ребер
Кулі та нужа?

* * *

Где конопля была — сегодня батарея.
За ригой на болоте — гать.
А может напоследок образ Грея
Перечитать?

Пожалуй, может я осилил для тебя -
И чтенье это всё же завершил!
Что колет сердце, остро теребя,
Меж рёбер -
Пули или вши?

08.11.2019 6-50

* * *

По-осінньому хмари пливуть,
По-осінньому вітер кигиче...
У далеку лаштуючись путь,
Чорна галич злетілась на віче.

І весь день в берестках стрекотня
Все полохає хмари високі,
Безгоміння осіннього дня
І мій спокій...

* * *

По-осеннему тучи плывут,
По-осеннему ветер курлычет ...
Собираясь в далёкий свой путь,
Журавли прилетели на вече.

И весь вечер вокруг стрекотня
Полыхает заря высокО,
Схожий с тишью осеннего дня
Мой покой ...

08.11.2019 7-05

ЄВРОПА — Євген Плужник

Европа
Мой вольный перевод:

Ахали, сюсюкали — Европа!
ПАпа переделали в «папА»!
Даже хутор это быстро слопал...
Перхоть с кровью — эти их слова!

Вышли гречкосеи за холмами,
И глаза улыбкой занялись...
Пахотник с восточными корнями,
Западнику в сердце ты вглядись!

Выродки, одетые по моде ...
Рабский труд… аборты… кокаин ...
Рядом — гнев замученных заводов,
Боль порабощения страны!

… Опера… Развратные рисунки...
Золото кокоток и вина.
… Раз за день набитые желудки ...
… В жизни не разогнута спина!

… франки, фунты стерлингов… и кроны ...
… раны в кровь — рабочие сердца! ..
… трупами украсили законы,
… истерзав оружием века ...

… Славил Рим прогресс, ума, культуру
Воем пушек, топотом солдат,
Трупами расстрелянных им сдуру,
Сотнями в крови омытых дат!

… Разыграв гуманностью Европа -
Денежный, талантливый актёр,
Приглашает — Заходи!.. холопом...
Кровь с карманов вовремя обтёр?
.........................................
.........................................
Ахали максисты: Продвижение!
И мечтали о Париже тож!
— У Европы есть определенье: -
Пузо, кошелёк и острый нож!

Стали гречкосеи — им укором -
Всё ж неугомонные внутри!
— Запад, прославляемый позором,
Ты в глаза Востоку посмотри!...

08.11. 2019 12-00
_________________

ЄВРОПА — Євген Плужник (1898 — 1936)
Оригинал:

Ахали, сюсюкали — Європа!
Тато — не звертались, a «papa»!
Доки навіть хутір не второпав:
— Слів в крові намочених лупа!

Вийшли гречкосії на узгір'я,
Усмішкою очі зайнялись,—
Сходу ще не оране безмір'я,
Заходові в серце подивись!

Виродки, зодягнені по моді...
Визиски… аборти… кокаїн...
Поруч — гнів натомлених заводів,
Болі поневолених країн!

… Опери?.. Розбещені малюнки?..
«Золота, кокоток і вина!»
… Раз за день набиті хлібом шлунки...
… раз в житті розігнута спина!

… Стерлінги...і франки...і корони...
… рани у серцях робітників!..
… трупами уквітчані закони!..
… зброєю згвалтовані віки...

… Вславили і поступ, і культуру
Воєм ненажерливих гармат!
Трупами розстріляних край муру!
Сотнями в крові омитих дат!

… Бавиться гуманністю по змозі
Сили і кишені адюльтер!
Заходе! чого ж
Ти й досі
Крові на кишенях не обтер?
.........................................
.........................................
Ахали — максліндери і поступ!
Мріяли Прилуки про Париж!
— Доки все у формулочку просту —
Шлунок, гаманець і ніж!

Стали гречкосії — і докором
Очі невблаганні зайнялись:
— Заходе, ану, коли не сором,
Сходові в обличчя подивись!

* * * (оригинал):

Це снилось?.. На тихім світанні
Багнети, і я біля стінки...
О, перші й довіку останні
Мої півхвилинки!

О, ранки! Кінчається зараз
Вино нерозведене ваше!
… А в думці — який тепер вираз
На очі нероблений ляже?

Це снилось? Не знаю. Не знаю...
І ось усміхнутись несила...
І ось не живу, не конаю...
О, правдо моя невесела!
____________________

* * * (перевод):

Это снилось?… На тихом рассвете
Штык и я у расстрельной стены ...
О, мгновенья последние эти -
Полминутки остались, увы...

Рано утром закончится время -
Вина крепкие бродят в крови!
… В думах сна беспроглядная темень -
Лягут на сердце жара угли.

Это снилось? Не знаю. Не знаю...
Усмехаться невмоготу ...
Не живу… и не умираю ...
Правда жизни ушла в глухоту.

08. 11. 2019 23-40
____________

* * * (оригинал):

Питалась ласкаво:— Чом, синку, ти зблід?—
А слів не знайшов
І промовчав.
— На північ,
На південь,
На захід,
На схід
Над трупами вигуки вовчі!

Безсило повіки на очі впадуть,—
Старечі до рук моїх губи...
А бачу —
Безкрая скривавлена путь...
І трупи!
І трупи...

— Матусю! Хто очі мені замінив?—
Всміхнеться, щоб сліз не побачив...
Сама — до вікна, до неораних нив —
І плаче...

Далеке майбутнє! Скривавлену мить
Якими житами засієш?
… Ой, мамо! Чого це так серце болить,
Що й ти не зігрієш!
________________

* * * (перевод):

Спросила мама: — Почему, ты побледнел? -
Слов не нашёл,
И отвернулся молча...
— На север,
Запад,
Юг,
И на восток
Мой стон проник и трупный отклик волчий!

Покорно веки взор судьбы сомкнут, -
Костлявая целует мёртвых в губы ...
Я вижу -
Окровавленный мой путь ...
И трупы!
Трупы ...

— О! Мама! Кто глаза мне заменил? -
Не скажет, чтобы слёз её не видел ...
Сама рыдать — к окну, уже без сил...
Как-будто кто её обидел.

В далеком будущем… поля кровавых битв
Какими семенами ты засеешь?
… Ой, мама! Что же сердце так болит,
И почему ты не согреешь?

09.11.2019 0-20
___________________

* * * (оригинал):

Долі моєї ціна —
У повітовому місті осінь,
А вона витягла серце,— на!
— Неціловане й досі!

От і упала на неї тінь!
От і знесилів.
Мало, мало хотінь!
— Сили!

А коли ж сила уся —
Шклянка насіння?
Хоч би вже спокій мені засяв,
Весно моя осіння!
________________

* * * (перевод):

Судьбы моей цена -
В уездном месте — осень,
На сердце камень — кажется она -
— Нецелованная до сих пор!

Упала на неё густая тень!
И обессилила...
Возможно много в жизни я хотел!
— Дай силы ссыльному!

Когда же силы все мои уйдут -
Стаканом семени...
Придёт покой, подарит мне уют -
Весна осенняя!

09. 11.2019 0-40

Оригинал:
* * *
Знов на сторінках ранні тіні
Покрали літери в очей...
Як непомітно вечір синій
Схиливсь до мене на плече!

Зіпрусь натомлений на лутку,
А там, де місто,— степ немов...
І чую — спогад, повний смутку,
В червоножилах тисне кров.

Промерзлий шлях… Швидкі тачанки...
І ось душа мала-мала!
А на снігу з чиєїсь ранки
Кров візерунки заплела.

Мовчіть, умріяні сторінки!
— Я справжнім болем догорів!
...І знов за вікнами будинки
І мертве світло ліхтарів…
________
Мой перевод:
* * *
Вновь на страницы тени пали,
Украли буквы от очей ...
Лучи опять отполыхали,
Мастится вечер на плече!

Упрусь устало в подоконник,
Там за околицей в степи ...
Грустит о чём-то, вызрев, донник,
Теснятся помыслы, скупы.

Промёрзший путь… Быстры тачанки ...
А вот душа смелеть — мала!
Беда в снегу из чьей-то ранки
В крови узоры заплела.

Молчите мёртвые страницы!
— Я болью снова прогорел!
… Скулит за окнами станица
В скупом мерцаньи фонарей ...

18.11.2019 11-00
_____________

Оригинал:
* * *
Здається, знову буде недорід:
Земля без снігу, а морози добрі.
Зблід
Обрій...

Вечеря тягнеться така нудна!
І страв і слів вживаємо потрошку.
А інколи, здається, не одна
Рука до вуст несе порожню ложку...

Старий мовчить.Не досить слів хіба?
Думки — і ті розбіглися геть--чисто!
Зими тієї згинула ряба,
А полову тепер відніме місто!
_______

Мой перевод:
* * *
Похоже снова ждёт неурожай-
Земля без снега, а морозы крЕпки.
И бледный горизонт уходит в гай,
понуро пробивается
сквозит ветки ...
Сгустился вечер, хмурый дотемна!
Слова беды вкушаем понемножку.
И кажется, порою, не одна
Рука несёт в уста пустую ложку ...

Старик молчит. Сытны ли вам слова?
И мысли — прочь, их в думе этой ворох!
Зимой накормит только половА,
Да и мякину всю отнимет город!

18.11.2019 11-10
_______________
Оригинал:
* * *
Пропало сіно! Тільки покосили,
А дощ його й прибрати не дає!
Вже третій день ллє з усієї сили,
А особливо на моє!

В долинці саме. Їжте, коненята!
Журюсь, лежу, й книжок нових нема...
А за вікном темно-зелена м'ята
З-під стріхи краплі перейма.
__________

Мой перевод:
* * *
Пропало сено! Только покосили,
А дождь его убрать не даст!
Уж третий день полощет со всей силы,
То стихнет, то поддаст.

В долине хмарь. Пасутся там лошадки!
Лежу и маюсь, новых книжек нет ...
Вдыхаю прелость зелени украдкой,
А с крыши капель в лужи… рикошет.

18.11.2019 11 — 30

* * *
оригинал:

Надходить дощ. Шумлять бліді берези...
Рвуть блискавиці сірих хмар рядно...
А дужий грім зустрів такі діези,
Що злякано дзвенить вікно!

Тікає день. Скриплять вози на греблі...
Під чередою стогне оболонь...
І раптом шріт — дрібні перлові краплі...
І знову вітер, гуркіт і огонь.

І вже туман пливе, бреде над полем,
Щоб за хвилину сонцем розцвісти,
Щоб навіть я з надією та болем
Твої старі перечитав листи!

* * *
мой перевод:

Дождь начался. Шумят в бору берёзы ...
Зарницы рвут навесы облаков...
Гремят, как пушки полковые, грозы,
Испуганно звенит окно!

Уходит день. Скрипят телеги в поле ...
Под колесницей стонет оболонь ...
Дробятся капли мелко поневоле ...
И снова ветер, грохот и огонь.

Туман плывёт, бредёт над серым полем,
Чтоб за минуту солнцем расцвести,
Чтоб я с надеждой и щемящей болью
Твои ко мне перечитал листы!

19.11.2019 14-50

* * *
оригинал:

Торгуємо усім, чим тільки можна,-
Словами, дровами, життям, сукном...
Та на аршин лягла рука не кожна,
— Як і раніше, мрію за вікном.

Що я продам? Мій крам — від мрій утома,
Широке серце й бідний олівець!
Річ світова, і річ давно відома —
Який вже там ще й з мрійника купець...

Та знаю, вірю — через дні і муку!—
Ось підпереже землю мить така,—
І над базаром стисне мрійну руку
Упевнена долонь робітника!

* * *
мой перевод:

Торгуем всем, чем только можно -
Дровами, жизнью, словом и сукном ...
Рука — аршин измерит осторожно...
— Мечту как прежде вижу за окном.

Что я продам? Мой скарб — надежд усталость,
Души размах и бедный карандаш!
Во всём давно такая обветшалость -
Мечтать не стоит — что уж там продашь?! ...

И знаю, вижу — через дни и муку, -
Перепояшет землю тот момент -
Сожмет мою мечтательную руку
Ладонь раба восставшего — цемент!

19.11.2019 15-10

* * *
Оригинал:

Попоїм, посплю… Щасливий ніби.
Роздобув собі штани нові!
Тільки очі так немов у риби
Та на в'язах мулько голові.

Дотягнусь, пурну — і буде тихо!
Мудреці!
Через віщо серце ніби віхоть
У чужій невимитій руці?

* * *
Мой перевод:

Поем, посплю… Счастливый вроде.
Штаны себе надыбал новые!
Глаза как рыбьи в омуте-воде,
Да неудобно рыбьей голове.

Настанет день — и будет тихо!
Невдалеке...
И сердца клок повиснет лихо
В чужой не вымытой руке.

19.11.2019 15-20


Оригинал:

* * *
Розминувся зі мною сон.
Дні повій, галіфе й героїв...
Хто у сквері під цей газон
Грунт угноїв?

Певне, мріяв: ось прийде час...
Рости, травко зелена!
Що ж! Шинелька його якраз
І на інші рамена.

Тільки ґудзик приший новий,—
Та і мрій собі серед буднів...
Ви!
Майбутні!

1926

Перевод:

Разминулся со мной сон.
Дни проституток, галифе и героев ...
Кто же в сквере весь этот газон
Унавоживал строем?

Всё мечтали: вот время придёт ...
Вырастит травка зелёная!
Что ж! Шинелька другим подойдёт -
Вся земля опалённая.

Только хлястик пришей поновей -
Да мечтай себе снова беспечно...
Вы из будущего!
Недалече!

26.11.2019 20-40
_______

Оригинал:

* * *
Hi словечка йому не сказав старий,
Мовчки вивів коня за ворота.
Потихеньку осіння лилася згори
На степи позолота.

А коли упав перший у жовтні сніг,
Лист прийшов, весь пом'ятий.
За далеке майбутнє ліг
В бур'ян головою спати.

До товару… По воду… А день за днем
Знов подвір'я взялось травою...
Серце, серце! З твоїм вогнем
— У бур'ян головою!

1926

Перевод:

Hи словечка ему не промолвил старик,
Молча вывел коня за ворота.
Осень щедро плеснула в сентябрьский миг
По степи и холмам позолоту.

А когда первый снег запуржил в октябре,
Получил я листочек помятый.
Лег я спать и проснулся больной на заре
В сорняке за свободу распятый.

За товаром… По воду… И так день за днём
Снова двор заполынет травою ...
Сердце, сердце! Ты тлеешь огнём,
— Жги бурьян, но не трогай живое!

26.11.2019 20-55
_______

Оригинал:
* * *
Зустрів кулю за лісом.
Саме там, де посіяв жито!
За яким бісом
Стільки було прожито!

Прийшла баба, поголосила...
Невеличка дірка поміж ребер...
Ну, звичайно,— краса і сила!
Marche funebre!

1926

Перевод:

Встретил пулю за лесом.
Где посеяна рожь!
Каким бесом
Жизнь оценена в грош?!

Баба выла — вдова голосила ...
Небольшая дыра между ребер ...
Пуля-дура — огромная сила!
Марш похоронный!

26.11.2019 21 -05
______

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»

Був це хлопчик лагідний і тихий,
Як сосновий у безвітря ліс...
(Для якоїсь радості і втіхи
Кожний з нас у дні прийшов і ріс).

А сімнадцятий минув, зустрінув
Наречену — кулю за Дніпром.
— Обертайся, земле, без упину!
Припасайте, припасайте бром!

Ах, цей хлопчик лагідний і тихий,
Що над степом ранній біль простер!
(Для якої радості і втіхи
Кожний з нас приходить і росте?)

1926

Перевод:

* * * Из сборника «Дни»

Жил мальчишка спокойный и тихий,
Как сосновый в безветрие лес ...
(Для какой-то утехи безликой
Всяк из нас послан кем-то с небес).

А семнадцатый минул, невесту
Встретил парень… и смерть — за Днепром.
— Возвращайся в землицу — на место!
Голос с неба с вороньим крылом!

Жил парнишка спокойный и тихий,
Боль над степью зарёю простер!
(Для какой же утехи безликой
Небо жжёт погребальный костёр?).

26.11.2019 21-20

Оригинал:
* * * Зі збірки «Дні»
Мабуть, дуже йому боліло:
Все облизував губи. Потім затих.
Невеличке на розі тіло
Не спитають більш,— за яких!

Дуже просто.Гостренька куля
Заступила йому далечінь.
— Серце днями собі намуляв,—
Спочинь!

Подивіться, кому кортіло
Подивитись за межі дат,—
Непотрібне на бруці тіло,
А над тілом — плакат.

1926

Мой перевод:

* * * Из сборника «Дни»
Видимо, больно ему было очень:
Всё облизывал губы. Потом затих.
Невелик был, закрыл очи.
Не спросят больно-то — за таких!

Очень просто. Остренькая пуля
Просвистела ему издалИ.
— Сердце натёр в июле… -
Теперь отдохни!

Посмотрите, кому хотелось
Посмотреть за пределы дат, -
Ненужное это тело,
Над телом — плакат.

28.11.2019 21-30

Оригинал:
* * *

А він молодий-молодий...
Неголений пух на обличчі.
Ще вчора до школи ходив...
Ще, мабуть, кохати не вивчив...

Так очі ж навколо лихі...
Крізь зуби один — розстріляти!
… А там десь солома дахів...
… А там десь Шевченко і мати...

Долоню на чоло поклав;
Крізь пальці майбутньому в вічі...
Хвилина текла, не текла...
Наган дав осічку аж двічі...

А втретє… І сонячний сміх
На драні упав черевики...
І правда, і радість, і гріх,
І біль не навіки!

1926

Мой перевод:
* * *

А он молодой-молодой был...
Пух на лице не брил.
Ещё вчера в школу, поди, ходил ...
Ещё, пожалуй, любить не любил ...

Вокруг глазищи, да жажда лихая ...
Один сквозь зубы своим — расстрелять!
… Эх, как там на крыше солома — сухая ль?
… А там под крышей Шевченко и мать ...

Ладонь на глаза положил;
Сквозь пальцы будущему — в лоб ...
Минута текла, берегла что есть сил...
Наган даёт осечку, но дважды чтоб!...

А третий в цель… И солнечный смех
На драные упал ботинки ...
И правда, и радость, и грех,
И боли нет, только в сердце льдинки!

28.11.2019 21-40

Оригинал:
* * *

Для вас, історики майбутні,
Наш біль — рядки холодних слів!
О, золоті далекі будні
Серед родючих вільних нив!

Забудь про ті натхненні свята,
Що в них росила землю кров!
Мовчи, мовчи, душе підтята.
— Агов!

Якийсь дідок нудний напише,—
Війна і робітничий рух...
О, тихше!
— Біль не вщух!

1926


Мой перевод:
* * *

Вот вам, историки будущие:
Боль вспыхнет — умы строками охолодив!
О, золотые будни грядущие
Средь плодородных свободных нив!

Забудь о тех днях, где душа загублена,
О тех местах, где росою кровь.
Молчи, молчи, душа подрубленная.
— Не зови вновь!

Какой-то старик хладнокровно напишет, -
Рабочий класс в умы проник ...
О, тише, тише!
— Боль всё слышит, лишь грохот стих!

28.11.2018 21-55


Оригинал:
* * *

Знаю, сіренький я весь такий,
Мов осінній на полі вечір...
— Тягарем минулі віки
На стомлені плечі!

Серце здушили мені — мовчи!
О, майбутнє моє прекрасне!
Чуло серце тебе вночі,
Що ж,— нехай собі серце гасне!

Хтось розгорне добу нову —
І не біль, і не гнів, не жертва!
Воскресінням твоїм живу,
Земле мертва!

1926


Мой перевод:
* * *

Знаю — смурней не найти человека,
Как поздний осенний вечер ...
— груз прошлого века
На утомлённые плечи!

Сердце сдавило меня — молчи!
О, будущее моё прекрасное!
Слышало сердце тебя в ночи,
Что ж, — сердце тоже гаснет!

Кто развернёт иную судьбу? -
И не боль, и не гнев, и не жертва!
Воскресением твоим живу,
Земля смертна.

28.11.2019 22-05

Оригинал:

ШЕВЧЕНКО
Коли надійдуть втома і зневір'я,
В його портрет вдивляюся тоді,—
І знову в серці відчуваю мир я
І тихий голос радісних надій.

*
Такий спокійний дивиться він з рами.
О, це за всіх замислене чоло,
Що, наче символ, стало над часами —
Того, що в нас нове перемогло!
І крізь обличчя, кождій хаті рідне,
Немов виразно бачу я в імлі:
Вже близько час — за нього ж день розквітне —
І на його оновленій землі!

*
Тоді я знов часам назустріч — згоден,
Бо чую я часів жаданих крок!
— Щасливий нарід, що його відродин
Був на землі воістину Пророк!

...........

Мой вольный перевод:

ШЕВЧЕНКО

Когда подступят вялость и неверие,
В его портрет внимательней всмотрюсь —
И снова сердце чувствует доверие,
Надежды голос умаляет грусть.

*
Такой спокойный смотрит он из рамы.
Задумчив взгляд, открытое чело,
Он символ чести — сильный и упрямый,
В его победе новое число!
Его лицо, родное в каждом доме,
Его я вижу даже в темноте.
Уж близок день расцвета, в полудрёме -
Ведёт нас всех к намеченной мечте.

*
Иду навстречу времени — согласен,
Его я слышу вожделенный слог!
— Он вёл народ туда, где будет счастлив,
Был на земле воистину Пророк!

29.11.2019 15-00

Оригинал:

НА 1924 РІК
Франціє!
Чи то ж твоїм повіям
Ублагати невблаганний час,
Щоб зі сходу вітер не повіяв —
Від Дніпра,
Від Ільменю,
Від нас!
Азіати!
Дикуни!
Морлоки!
А дивись — лягла земля під пар,
Щоб вплести червоні дні і роки
Навіть в твій безглуздий календар!
Після днів натхнення і Бастілій —
Грабувати робітничий Рур!
— Це, щоб морем крові від розстрілів
Фарбувати свій Версаль і Лувр?
Франціє!
Невже ж твоїм рушницям
Розстріляти всі нові віки,
Що міцні такі, немов та криця,
Де селяни і робітники?
І невже, невже тобі не сором,
І невже ніколи не болить,
Що земля уся тобі докором,
Що тобі докором кожна мить!
Азіати?
Дикуни ми?
— Добре!
Ну, а ти, така шляхетна, ти!
Що влягла гарматним димом обрій,
Щоб не зріти братньої мети!
Франціє!
Версалю і Париже!
Ні, не ви зірвете той новий
Календар,
Що схід натхненний пише!
Ні, не ви!
Не ви!
Не ви!


Мой вольный перевод:

НА 1924 ГОД

О, Франсе!
И твоим проституткам
Наконец пробил час!
Вихрь с востока подул -
От Днепра,
От Ильменя,
От нас!
Дикари!
Бунтари!
Азиаты!
Землю снова испарили в старь,
Чтобы красные новые даты
Обновили и твой календарь!
После дней разрушенья Бастилии -
Хватит грабить рабочий народ!
— Кровь за кровь! Ничего не простили.
От Версаля до Лувра поход?
О, Франсе!
Неужель твоим ружьям
Нас расстреливать снова века?
Сталь крепка, испытаний не нужно!
Где крестьян и рабочих рука?
Неужели нисколько не стыдно,
Неужели душа не болит,
И упрёков не слышно — не видно?
Разве подлость не ставят на вид?!
Азиаты?
И все дикари мы?
— Хорошо,
Благородная, ты!
Пушек дым затуманил предзимье,
Цели братства в прицеле мечты!
О, Франсе!
От Версаля до Лувра!
И Париж обновит
Календарь,
Что Восток вдохновенный напишет?!
Даль в дыму!
Еле светит фонарь...

29. 11 2019 15-40

Оригинал:

ЖОВТЕНЬ
Буде в жовтні довіку свято,
Хоч би й час на шляху пристав!
Селянине!
Тому, що знято
Тебе з хреста.

Через те, що степи родючі —
О, єдиний!—
Тобі,
Що червоним у серце влучив
Міліонам чужих рабів!

Чуєш?
Сходить в красі безмежній
Твій великий — для всіх — посів!
Ворскла, Альпи, Берлін, мис Дежнів —
Всі!

До землі припади-но вухом —
Чуєш ти?—
Вся земля
Велетенським рухом —
До твоєї мети.

Мой вольный перевод:

ОКТЯБРЬ

Будет в октябре навечно дата,
Праздник этот в новый мир прислал
Пахарь от сохи!
И тело снято
С истязания креста.

Плодородные степи богаты.
Ты единственный —
В поле том
Красным колом стоишь распятый,
Признан чуждым для них рабом.

Слышишь,
Звон красоты безбрежной?
Твой великий для всех посев!
Ворскла, Альпы, Берлин, мыс ДЕжнев -
Много их, но услышали все!

Припади же
К земле своим ухом…
Слышишь ты? -
Вся земля у заветной черты,
И огромным, неистовым духом -
В пашне взращивает мечты.

29.11.2019 16-20


Оригинал:

***
Я вас Галю, згадував сьогодні,
Хотілося мені вас побачити.
Все здавалося, що ви самотні
І десь далеко плачете.

Смішно це, але мені так хочеться
Про якесь майбутнє з вами балакати,
Дивитися як день квітневий точиться,
А може, й плакати.


Мой вольный перевод:

***
Вы мне, Галя, сегодня приснились,
Так хотелось мне вас увИдеть.
Как сердцА одиноко бились!...
Вы не плачьте. Кто смог вас обидеть?

Грустно это, но хочется снова
Мне о будущем Вам говорить,
День в апреле промёрзнет сурово,
Слёз капель остановит нить.

29.11.2019 16-27

Оригинал:

***
Читаю Сінклера й ходжу на біржу праці.
А виріс мрійником серед гаїв на Пслі...
Та від минулого тільки шкільний Горацій,
А про майбутнє — кілька тисяч слів.

Колись наважусь — заплющу серце й вуха!
Мета однакова — чи ця чи та.
Ах, про майбутнє все я переслухав,
А про минуле все перечитав!


Мой вольный перевод:

***
Читаю Синклера и хожу на биржу труда.
Я вырос мечтателем среди рощ и приятных снов...
Школьный курс вспоминается иногда,
А о будущем — много тысяч слов.

Когда решусь — закрою сердце и уши!
Цель одинакова — и эта, и та.
Ах, о будущем всё я прослушал,
и о прошлом я всё прочитал!

29.11. 2019 16-34

Оригинал:

* * *
У дужих дні — немов слухняна глина,
Покірна волі й пальцям різьбаря;
А я схилюсь тихенько на коліна,—
Шумуйте, днів розбурхані моря!

Але не гнів, не заздрість і не втома
(Благословенний шлях, що ним іти!),—
Якась нова, словам ще не відома,
Солодка мука здійснення мети!

Хай іншим дні прозорі і покірні,
Нехай я сам покірний дням моїм!..
… О днів прийдешніх обрії безмірні,
О тишина моїх маленьких рим!

Мой перевод:

* * *
У сильных дни — словно послушная глина,
Покорная воле и пальцам резчика;
Я встаю на колени у края почина,
У моря, взбудораженного венчиком!

Но гнев, а не зависть и не усталость
(Благословен путь, что наметить успели!) —
Какая-то новая, неизвестная сладость,
Солёная мука осуществления цели!

Пусть и другим дни будут также покорны,
Пусть я сам буду покорен дням моим!...
… Горизонты дней грядущих желания полны,
В тишине стихов моих и маленьких рифм!

01.12. 14-00

Оригинал:
* * *
Майже рік сиджу, мов кріт, на хуторі.
Вже й листів твоїх не відбираю.
Інколи копаюся у Мутері
Та в пікет з одним знайомим граю.

От книжок коли б хоч з пуд одержати!
Все ж не Мутер цей! Та карт колоду...
Тихий я. Навіть не знаю, де вже ти...
Відчинив я осені господу!

Мертвий я. Це добре, ясно відаю.
Та і як, скажи, себе одуриш!
А проте живу. Журюсь, обідаю...
О,— болить мені, єдина! Чуєш?

Мой перевод:

* * *
Почти год сижу, как крот, на хуторе.
Уже и писем твоих, не отбираю.
Иногда копаюсь в «Мутери»,
И в пикет с одним знакомым играю.

Вот книг если б хоть с пуд получить!
Все же не «Мутер» этот! И карт колода...
Тихий я. Даже не знаю, где уж ты...
Открыта осени природа...

Мертвый я. Это я хорошо, ясно знаю.
Себя не обманешь, враньё не напишешь.
Тем не менее — живу. Мучаюсь, понимаю...
Больно мне, Единственная! Слышишь?

01.12.2019 14-20

Оригинал:

* * *
На поле вийшов — зомлів:
Колос від колосу — чверть!
Висохло серце землі,
Кров'ю наповнене вщерть!

Кинув безсиле — агов!
Тільки луна, ні душі!
Вигадки ранку мого
Смуток вечірній здушив!

Поле, і місто, і я —
Море моєї рідні!—
Хто з нас хоч хвильку стояв
Справді над мукою днів?

Мой перевод:

* * *
В поле вышел я — упал замертво:
Колос от колоса — на четверть!
Высохло сердце земли, замерло,
Кровью наполнено. Шаманит ветер!

Бросил бессильно: — «Эй-ого!»
Только эхо, и ни души...
Выдумку утра моего
Голос вечера задушил!

Поле, и город, и я -
Море горя родни моей…
Кто из нас хоть минутку стоял
Над этой мукою дней?...

01.12 2019 14-30

Оригинал:

* * *
Папірос кому! Папіроси!
Шльоп! ляп! по калюжі… Коробок у руках.
Це ж хто не зовсім босий,—
На візниках!

Саме отут на розі
Перша упала за волю кров...
Припасайте по змозі
Хліба та дров!

Бились, як леви, матроси!
З ними татусь!
А тепер — без руки...
Папірос кому! Папіроси...
Сірники…

Мой перевод:

* * *

Папирос кому! Папиросы!
Шлёп! ляп! по луже… Коробок в руках.
Это тем, кто не совсем бОсый,
На колёсах, на возах!

Тут — на углу тревожности
Первая упала за свободу кровь...
Запасайте по возможности
Хлеба и дров!

Бились, как львы, матросы!
С ними отечество!
А теперь — без рук-ног — покалечены...
Папирос кому! Папиросы...
… Обезличенным — спички...

01.12.2019 15-30

Оригинал:

* * *
Розпочинає дні гудок о шостій,
Коли роси ще вітер не допив,
А там, вгорі, такі ясні і прості,
Пливуть рожеві зграї голубів...

Ще пішоходи холодком укриті,—
На передмісті десь ірже лоша...
І хочеться сказати кожній миті:
Не поспішай!

Але вже в'ється порох над базаром,
І синьоокий ранок мов засліп...
І закиплять, я знаю, незабаром
Купівля й продаж — боротьба за хліб!

І я іду, щоб десь продати м'язи,
Ще від учора стомлені напів...
І гаснуть, бліднуть відблиски топазів
На крилах голубів…


Мой перевод:

* * *

Начинает день гудок в шесть,
Когда росу ещё ветер не дОпил,
А там, наверху, голубей не счесть,
Плывут розовые облака высокие...

Еще пешеход холодком укутан,
В стогу сонный жеребенок лежит...
И хочется сказать каждой минуте:
Подожди!...

Но уже вьётся пыль над базаром,
В лучах утра я будто ослеп ...
И закипит скоро страда не задаром —
Покупка-продажа — борьба за хлеб!

И я иду где-то продать силы,
Себя вчерашнего уставшего бледней...
И гаснут, блики топазов синих
На крылах голубей ...

01.12.2019 15-50

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»

Одірвались від днів слова,
В'януть собі по книжках, а у днях —
мов у темному лісі!
Радість у мене нова:
Дощ осінній по стрісі.

Брешете ви, кому ясно усе!
Перед мрією всі ми ниць!

Дні! який це музей
Дрібниць!
1926


Мой перевод:

* * * Из сборника «Дни»

Оторвались от дней слова,
Вянут себе по книгам, а в днях -
как в тёмном лесу!
Радость у меня своя:
Дождь — осенний плясун.

Врёте вы, кому ясно всё!
Перед мечтой всяк чужой — ничей!
Возок крутит своё колесо
в музей мелочей!

01.12.2019 16-00

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»

Там, де полягли вони за волю,
Буряки тепер для цукроварні.
І не треба слів. Не треба болю.
— Іншим дні прозорі, тихі, гарні.

Скінчено. Записано. І крапка.
— Спочивайте, стомлені над міру!—
… Розгортає знов іржава сапка
Землю, від утоми сіру.
1926


Мой перевод:

* * * Из сборника «Дни»

Там, где полегли они за свободу,
Свекла для сахарного завода.
И не надо слов. Не надо боли.
— Другие дни пришли, тихие — не более.

Кончено. Записано точь-в-точь кратко.
— Отдыхайте, утомленные излишне —
… Взборонит снова ржавая тяпка
Землю усталую в борозды пышные.

01.12.2019 16-10


Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»

Зціпив зуби. Блідий-блідий!
За байраком село палало.
Хтось прикладом у спину,— йди!
— Вас чимало!

Сухо чмихнув старий наган
(Перша нота нової гами...)
Надвечірній лягав туман
Над житами.

Хтось один засвистав матчиш.
На тачанки!— й шукай, де знаєш!
Поле, поле!
Чом ти мовчиш!
— Не ридаєш?

1926

Мой перевод:

* * * Из сборника «Дни»

Стиснул зубы бледный один.
За оврагом селО горело...
Кто-то прикладом в спину: — иди!
— много вас беглых!

Сухо фыркнул старый наган
(Первая нота нервной дрожью...)
Предвечерней ложился туман
Над рожью.

Кто-то спешно просвистел как стриж:
— На тачанки! И ищи, где знаешь...
Поле, поле!
Почему ты молчишь!
— не рыдаешь?

01.12.2019 16-25

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»

Ще в полон не брали тоді,—
Приліпили його до стовпа...
На землі, від крові рудій,
Кривава ропа...

А він був молодий такий!
Цілував, мабуть, гаряче...
Довго, довго йому круки
Випивали світло з очей!

А тепер там зійшов полин.
Телеграфні стовпи...
Загубився селянський син,—
Відробив!

Мой перевод:

* * * Из сборника «Дни»

Ещё в плен не брали тогда —
Пригвоздили к столбу. Стой...
На земле крови борозда,
Кровавый гной...

А он был молодой такой!
Целовал, пожалуй, их горячей...
Долго, долго ворон седой
Выпивал свет из глаз… ручей!

А теперь там взошла полынь.
Телеграфных нитей столбы...
Был загублен крестьянский сын, -
Отработал дитя судьбы.

01.12.2019 17-40

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»

Притулив до стінки людину,
Витяг нагана...
Придивляйсь, дітлоха, з-за тину,—
Гра бездоганна!

Потім їли яєшню з салом,
До синців тисли Мотрі груди...
О, минуле! Твоїм васалам
І в майбутньому тісно буде!

Мой перевод:

* * * Из сборника «Дни»

Прижмут к стене человека, пленя,
Извлекают наган беспечно...
Смотри, дитя, из-за плетня, -
Игра безупречна!

Потом едят яичницу с салом,
До синяков жмут женские груди...
О, прошлое! Твоим вассалам
И в будущем тесно будет!

01.12.2019 17-50


Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»

Впало — ставай до стінки!—
Сперся плечем на ганок...
Тільки й згадав: у жінки
Грошей нема на ранок.

І ні жалю, ні болю.
Бачив — нагана наставив...
Ніби виконував ролю
В нецікавій виставі.

Тільки й думок — на ранок
Хліба нема у жінки...
Ганок.
Труп біля стінки.

1926

Мой перевод:
* * * Из сборника «Дни»

Устало: — Становись к стенке, -
Опёрся плечом о крыльцо...
Вспомнил у жены в застенке
Припрятано было кольцо.

И ни жалости, ни боли.
Наган его — знак к могиле...
Будто привычные роли
В наскучившем водевиле.

Только и мыслей — утром
Хлеба нет у жены, кольцо...
Крыльцо.
У стенки — трупы.
01.12.2019 18-10

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»

Я — як і всі. І штани з полотна...
І серце моє наган...
Бачив життя до останнього дна
Сотнями ран!

От! І не треба ніяких слів!—
За мовчанням вщерть зголоднів.
Зійде колись велетенський посів
Тишею вірних днів!

Ось і не треба газетних фраз!
— Біль є постійно біль!—
Мовчки зросте десь новий Тарас
Серед кривавих піль!

1926

Мой перевод:

* * * Из сборника «Дни»

Я — как и все. И штаны с полотна...
И сердце моё наган...
Видел жизнь до последнего дна
Сотнями ран!

Вот! И не надо никаких слов —
Молчание голодней!
Взойдёт семя вселенских снов
Тишиной верных дней!

Вот и не надо газетных фраз!
— Боль… не бывает больней!
Молча вырастет новый Тарас
Средь кровавых полей!

01.12.2019 18-20

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»

Я знаю:
Перекують на рала мечі.
І буде родюча земля —
Не ця.
І будуть одні ключі
Одмикати усі серця.

Я знаю!
І буде так:
Пшеницями зійде кров,
І пізнають, яка на смак
Любов.
Вірю.

1926

Мой перевод:

* * * Из сборника «Дни»

Я знаю:
Перекуют на орала мечи.
Земля плодородная будет —
Не та.
И будут одни ключи
Отпирать все сердца.

Я знаю!
И будет так:
Пшеницей взойдет кровь,
И узнают, какая на вкус
Любовь.
Верю.

01.12.2019 18-25

Оригинал:

ВІРШ ДО ОПОВІДАННЯ В.ПІДМОГИЛЬНОГО
«ТРЕТЯ РЕВОЛЮЦІЯ»

Гей, батьку мій, степе широкий!
А поговорю я ще з тобою...
Бо молодії ж мої бідні роки
Та пішли за водою...
Ой ви, звізди, звізди блискучі!
А вже й красота мені ваша зовсім не мила...
Бо на темний мій кучир
Та лягла пороша біла.
Ой ночі, чорні та безокі!
І не видно мені, куда йду...
Ще змалку я одинокий,
Та такий і пропаду.
Де ж, брати ви мої любі?
Ніхто сльози горькі мені не витер...
І от стою я, мов дуб той,
А кругом тільки хмари та вітер...
__

Мой перевод:

Стихи к рассказу Валерьяна Пидмогильного*
«ТРЕТЬЯ РЕВОЛЮЦИЯ»

Гэй, мать моя, степь широкая!
А поговорю я ещё с тобой?...
Молодые бедные годы, река глубокая,
Мы пошли за водой ...
Ой вы, звёзды, звёзды блестящие!
И уж красота мне ваша совсем не мила...
Темна судьба моя настоящая,
Да легла пороша бела.
Ой вы ночи, чёрные и безокие!
Не видать мне куда иду...
Ещё с детства я одинокий,
И такой пропаду.
Где же вы братья, полны забот?
Никто слёзы горькие мне не вытер...
И вот стою я, как дуб тот,
А кругом только облака и ветер...

02.12.2019 0-45

*Пидмогильный, Валерьян Петрович
Часть рассказов была напечатана в екатеринославской газете «Украинский пролетарий». Описал голодомор 1921—1923 годов в рассказе «Сын» (1923). В 1922 вышла книга рассказов «В эпидемическом бараке». В 1924 вышла книга Пидмогильного «Военный лётчик», а в 1926 году — отдельное издание повести «Третья революция». Вместе с Е. Плужником в 1926—1927 он подготовил два издания словаря «Фразеология делового языка», работал над сценарием фильма «Коломба» по роману Проспера Мериме.
__
Оригинал:

ВІН

Проминуть по днях десятиріччя,
Прийде радість інших поколінь,—
Але завжди
раз
на рік
обличчя
Обгортатиме глибока тінь!
Пам'ятатимуть дорослі й діти,
Хто в цей час в минулому помер!
Через віщо —
всім гудкам гудіти
Три хвилини —
як гули тепер!
Але завжди в подиху заводів
— Невмирущий в арміях машин!—
Поруч з нами
той,
кого в народі
Уквітчають коротенько —
Він!
І в обличчях радість біль пригорне:
У мільйонах втілений —
не вмер!
...І сотворять вічну пам'ять горни
З вдячністю, не знаною тепер!
Проминуть, мов сон, десятиріччя
Болю, крові, боротьби і війн,—
Але вічна правда робітнича —
Він!..
__
Мой перевод:

ОН

Пройдут по дням десятилетия,
И будет радость других поколений,
но всегда,
каждый раз,
каждый год —
лицо бессмертия
обвёрнуто в глубокие тени!
Вспомнят взрослые и дети,
Кто в то время лихое умер,
Страдал в прошлом!
Три минуты эти -
Будет звенеть зуммер,
Прогудеть не сложно!
Но всегда в дыхании заводов
— Новейших машин армий всех времён -
Рядом, братцы,
тот,
кого в народе
Нарекают вкратце -
Он!
И в лицах радость боль обойдёт:
В миллионах воплощённый -
не сгинул!
… И воспарит память. Веры полёт
В благодарность неизвестной могиле!
Пройдут, как сон, десятилетия
Боли, крови, борьбы и войн,
Но правда рабочая, бессмертная –
Он!...

02.12.2019 1-00
__

Оригинал:

СЕРП I МОЛОТ
Селянине!
Твоя рука —
У мозолях днів та плуга!
Поруч з нею
Рука
Така
Друга!
Робітник — полотно таке ж,
Тільки вмочене в фарбу синю!
Робітнича сила без меж,
Селянська без спину!
Поруч стануть —
Земля нова!
Світ на інші шляхи натрапив!
— Вже палають нові слова!
— Вже малюють нові мапи!
О мозолі міцних долонь,
Що цілують і серп, і молот!—
Це від ваших стискань вогонь
Навколо!
__

Мой перевод:

СЕРП И МОЛОТ
Крестьянин!
Твоя рука
В мозолях дней и плуга!
Рядом с ней
другая — в веках —
шершавая -
друга!
Рабочий — полотно тех же страниц,
Только обмакнуто в краску синюю!
Рабочая сила — она без границ,
Крестьянская — вогнута в спину!
Рядом встанут они —
И земля вертится!
Мир на другие пути наткнулся!
— Уже в новые слова верится!
— Палец новой карты коснулся!
О мозоль, не щадящая эту ладонь,
И губы, целующие серп и молот,
Это от ваших усилий огонь
топит холод!

02.12.2019 1-15
__

Оригинал:

***
Плакала вона… натомлену спину
День ховав за дахами дач.
А я з усіх фраз памятаю єдину:
— Годі, не плач.
Годі, не плач? Як це дико, їй-богу!
Ой як мертве усе в словах!
Взяти б серце своє – й об підлогу!
— Ах!
Скрикнула б раптом. В одну хвилину
Бачила б версти моїх шляхів…
Горбив день натомлену спину
Над горбами дахів.
__

Мой перевод:

***
Плакала она… Утомленные спины
день прятал за крышами дач.
А я из всех фраз помню единую:
— Хватит, не плачь.
— Не плачь? Как это дико, ей-богу!
Как мертво всё в словах!
Взять бы сердце своё — да об пол, с порогу!
— Ах!
Вскрикнула б вдруг. Хотя невинна.
Видела б вёрсты моих путей...
Сгорбил день утомленные спины
Сгинул в темень ветвей.

02.12.2019 1-35
__

Оригинал:
***
Сентиментальний тихий полонез, -
І раптом вся приникла до роялю…
Не треба сліз, моя далека Галю!
Усе загоїться, забудеться, минеться,
І я піду – життям ця необхідність зветься,
Піду в далекі тихі хутори…
Чи ви згадаєте мене у Відні?
Ніхто, ніхто мені не говори,
Що є серця якісь близькі і рідні!


Мой перевод:
***
Сентиментальный тихий полонез,
И вдруг горько приникла к роялю...
Не надо слёз, моя милая Галя!
Всё заживёт, забудется, минет,
А я пойду — жизнью это зовётся,
Пойду в хутора, далёкие ныне...
Вы вспоминайте меня с утра!
Всё, что было меж нами навек остаётся.
Ничего не говори мне… пора...
… СердцА так близко бились вчера!

02.12.2019 1-50