Серйозна кумедія

Ой від Дону до Дунаю земля розстелилась,
А на ній по самі плечі гнилі навалилось.
То не риба і не сало там перегниває,
А Хохляндія відстала вік свій доживає.
Не москаль і не татарин з неї поглумились.
То все наші охломони до цього дожились.

Жили-були на Вкраїні чотири козаки,
«Добрі», «чесні» та «шляхетні» були небораки.
Вірно своїй Батьківщині козаки служили,
«Добрих» діл та «подвигів» багато зробили.
Перший в офісі постійно штуки баксів лічить,
Дорогущим лімузином простолюд калічить.
Другий золотії гори людям обіцяє,
А сам добро народнеє жадно розкрадає.
А той третій, голосистий, мека під фанеру,
Крутить дупою своєю на телекамеру.
Той четвертий, безсоромний, тридцять років має,
Та живе за мами гроші і все п’є-гуляє.

Ой від Дону до Дунаю земля розстелилась,
А на ній по самі вуха гнилі навалилось.
Наша рідна Україна гниє-пропадає.
Невже справжніх українців в нас тепер немає?
Ні, ще є, та своїх предків стали забувати,
Один одного за гроші ладні повбивати.
Так за спадок здійме руку брат на свого брата.
За квартиру батьків діти хочуть убивати.
Встань, Богдане, подивися на свою країну,
То не витримаєш, знову ляжеш в домовину.

Вийшов Вася на подвір’я, подивився вгору.
На нічному небі зірка падає додолу.
Загадав бажання Вася: «Хочу я все знати,
Про всі наші негаразди правду споглядати».
Прокотились небом громи, хмари простягнулись.
Перед Васею вся правда миттю розгорнулась.
Бачить він: стоїть в провулку трьохетажна хата,
І живе там дуже важний бізнесмен багатий.
В гаражі є три машини, в банку є доляри.
Його фірма виробляє дорогі товари,
А від тих товарів цінних «користі багато».
Хто купляє ¬– споживає різні хімікати.
На всю вулицю із хати галас доносився.
На служницю, як на бидло, бізнесмен сварився:
«Ти ж ніхто! Я твій хазяїн! Ти мені не рівня!
Коси зараз твої вирву, наче пір’я в півня!
Я ж тебе навчу, як треба говорить зі мною!
Ти така сяка, а я…» Чує за стіною
Все те Вася, розізлився, вікно вибиває;
Стриб у хату, бізнесмену рота затуляє:
«Помовчи! Заткнись негайно! Ти ж буржуй поганий!
Від твоєї злої мови мої вуха в’януть.
Стій, не рипайся, бо в пику зараз тебе вдарю!
Про твою огидну фірму я давно все знаю.
Безсоромно покупців ти можеш обдурити,
Вмій і дяку за обмани гідну получити».
Схопив Вася бізнесмена, запихнув у ящик
І ганя його по хаті, як футбольний м’ячик.
Поки бідний буржуяка в ящику котився,
У сльозах та в блювотинні своїх утопився.

Вибрався Василь з будинку, ходить по бульвару
І співа народні думи під свою гітару.
Дивиться: стоїть хатина, вже давно не нова,
А живе там бідна жінка й дочка не путьова.
Доки мати на заводі гроші заробляє,
Та п’яниць додому водить і з ними гуляє,
А як зважиться їй мати чимось дорікати,
Ляпасів їй п’яна донька може надавати.
Заглянув в вікно Василій. Знов у хаті бійка.
Б’є об стіну головою не путьова дівка
Свою матір, а дружки їй, п’яні до ліміту,
Закликають, щоб ізжила жінку з цього світу.
Зайшов Вася у хатину, тупнув по підлозі:
«Ану, тихо! Ви не в своїм сидите барлозі!
Ну а ти що витворяєш? То ж є твоя мати.
Як її ти так безжально можеш катувати?
От візьму тебе за шкварку, до стовпа прив’яжу,
Все, що думаю про тебе, з батогом розкажу;
Вирву твої довгі патли, поламаю зуби
І до лисини приклею дьогтем з пір’я чуба,
Щоби знала, клята хвойдо, як на світі жити
І не важилася більше матір свою бити».
Охломон один піднявся: «Дурень, що ти гониш?
Звідки тута ти узявся? Що під ніс бубониш?
Пацани, ану, вставайте! Бий його хутчіше!
Покажіть цьому крутому, хто тут найкрутіший!»
Покидалися на Васю разом охломони,
Оточили з усіх боків, мов страшні колони.
Наш герой, не розгубившись, сміло став до бою,
Всіх братків поганий з хати розігнав мітлою.
Обвалялась у калюжах, вмилася болотом,
Утікаючи від Васі, городська босота.

Осідлав герой мітьолку, полетів у хмари,
Де ніколи не бували чайки та гагари.
Над птахами, над дахами пролітає Вася,
Приземлився, де богема наша зібралася.
Дивиться: на четвереньках повзе сам Козловський,
Жує травку, мекає, як Вован Хрестовський.

Ані Лорак в себе турків повний дім тримає:
Турки в спальні, в туалеті, за столом, у ванній.
Їсть лише турецькі страви, по-турецьки пляше,
Хоча слуги і кухарки в неї тільки наші.

Лобода своєму босу прізвище віддала,
Отчество, ім’я, псевдонім, й безіменна стала.
І тепер її всі кличуть «Мішка», «Ламборджина»,
«Чорний ангел», «Бора-Бора». Ну і дурачина.
Дурне пише і співає те, що написала,
Ще й талантом привселюдно себе називала.

Могилевська рила яму. Біля неї Яма
Танцював, і ненароком провалився в яму.
Стала кликати Могила: «Поможіте, дами.
Треба витягти негайно Влада Яму з ями».
Подали мотузку Ямі, що сидів у ямі.
Яму з ями витягали всі багаті дами:
Біличка і Повалійка, Соня і Бужинська,
Білозір, Сумська, Аврора і Апрель Бориско.

Понамарик у солдати захотів податись.
Дали йому пістолета у тирі погратись.
Та не знали його мозки, що ця річ стріляє.
Замість стрільби він у дуло пісеньки співає.

Повно різних дармоїдів Україна має,
І про кожного сказати слів не вистачає.
Владу ділять між собою клани олігархів
І гризуться, немов дикі звірі з зоопарків.

Янукович відкриває нові магазини,
Продає дірки баранок, м’ясо від ялини,
Запах їжі, із картону гроші випускає,
З маком дулі повні склади для людей тримає,
Кому хочеш подарує на тім світі хату,
Обіцянками, словами видасть всім зарплату.

Тимошенко повно газу в москалів набрала.
Дорого ¬– нехай, бо гроші не свої віддала.
Непотрібно їй, крім себе, ні про кого дбати,
Бо від голоду все рівно не буде страждати.
Нажереться до відвалу, гази випускає,
Що повітря від Луганська до Львова воняє.
Від смороду того свині навіть похворіли,
А на вулицях всі люди наче подуріли,
На обличчя собі дружно маски надягають,
Свої носики від газів ними прикривають.

Із Німеччини Луценко зібрався летіти,
Шнапсу випив, що й негоден нормально ходити.
Поліцаї в самольота його не пускали,
І Луценко закотив їм п’яного скандалу.
Ну а потім з німецькими алкашами разом
Утікав він напівголим від бійців спецназу.
Тут йому не пощастило. Фріци його взяли,
У німецький обезьянник на ніч заштовхали.

Наш Тігіпко свої гроші в банках зберігає,
В кожну баночку по штуці долари складає.
Привезли йому для цього цілі фури банок.
Так Тігіпко з них построїв височенний замок.

Богословська з януковців вирішила вийти,
Бо не хтіли кандидатом ті її зробити.
На заставу свої кошти шкода витрачати,
І почала вона нишком гаманці спирати.
В жінки стирить портмонешку, в діда ¬– чемоданчик,
В мужика ¬– портфель, у бабки ¬– зерняток стаканчик.

Симоненко олігархам кланяється в ноги.
Відтепер у комуніста вже нові дороги.
В буржуїв і спекулянтів допомоги просить,
До марксистських ідеалів корективи вносить,
Пролетарські інтереси продає ділами.
Опинились комуністи всі під буржуями.

Чорновецький на естраді вирішив співати,
Пугачову і Ротару хоче обігнати:
Завола у мікрофона гірше, ніж Поплавський
Під мелодію попсову й віршик предурацький.

Ющенко над Києвом по небу безкраїм
З булавою гетьманською на коврі літає.
Той ковер літа, тому що в нього вшиті бджоли,
Які роблять Президенту в задницю уколи.
Налітавшись, вийме жала Ющенко з сідниці,
Помастить бджолиним медом свої ягодиці
І, калачиком звернувшись, в вулик ляже спати,
А країну нема кому з біди рятувати.

З гори ділять її власті, граблять буржуяки,
Знизу жити заважають тунеядці всякі;
У крамницях лиш отрута, в городищах брудно,
У судах права без взятки захищати трудно,
Медицина комерційна, за освіту платиш,
А багатого злочинця в тюрму не затягнеш.
Творять безлад напідпитку за кермом мажори.
Нізащо людей сажають менти, прокурори.
Аж від Дону до Дунаю земля розстелилась.
Жадібність і беззаконня на ній розплодились.

Доти все це неподобство так тривати буде,
Поки всі не схаменуться українські люди,
Не шварнуть із керівництва зграї бандюганів,
Не захоплять в свої руки владу у державі.
Повставайте та вставайте! Кайдани порвіте!
Олігархів злою кров’ю землю окропіте!
Хай вернеться наша слава, слава України!
Нехай згине Янукович, Тимошенко згине!
Ющенко нехай з Луценком підуть погуляти,
Бо то наша є країна! Нам в ній панувати!
Награбоване грабуйте! Знищіть комерсантів!
Припиняйте годувати різних спекулянтів!
Проганяйте із естради блазнів безголосих,
Безталанних римопльотів, сцени недоносків!
Не давайте дармоїдам пити із вас соки,
Бо інакше так тривати буде довгі роки!
Побудуймо справедливу, сильную держави,
Щоб отримала у світі надвеличну славу.