ХРОБАК!

Мої думки тепер німі,
Куди все дивляться ті очі?
Ті очі вже давно сліпі,
Що снилися мені щоночі.

Та от, тепер я стала вільна,
Така. як ти мене навчив.
Казав: Ти маєш бути сильна...
Ти ж сам таку мене зробив!

А ніч спускалася повільно,
Дівча в неволі засина,
Ти все кричав: Не будь наївна!
Далеко голос вже лунав.

Ти чуєш - Все мені байдуже,
Найкращі миті лиш собі,
Та лиш сердечко все нездуже.
Чогось так плаче по тобі.

Наврядчи ще колись побачу
І хлопчика свого я обійму.
Ти не вертайся - не пробачу.
Сама тягар свій донесу!
Автор: nastyakrb Коробова Анастасия Андреевна
http://neizvestniy-geniy.ru/cat/literature/stihi/421567.html?all

Пародия

Пробач, даруй, аріведерчі!
Ти сам таку з мене зробив.
В моїй душі шаліють смерчі,
Ти так поводитись навчив.

Тепер я рота розкриваю,
І дідька сам, не брат мені!
Тебе до біса посилаю,
Бодай би ти згорів в вогні.

Ти все кричав: Не будь наївна!
Та грошенята підсував,
На кой далася мені гривна?
Кохати хочу за долАр!

Навряд чи ще колись побачу,
Навіщо цей мені жебрак?!
Я олігарха забатрачу,
А ти рахітик, та хробак!