ДИТЯЧІ ВІРШИКИ

Манюня-доня прокидається,
Ясному сонечку всміхається,
А мама, дивлячись на донечку,
Всміхається: моє ти сонечко!

По гілочках стрибає білочка,
А на галявині сопілочка
Сумних мелодій виграва –
Як віднайти до них слова?

До ліжка дівчинка вкладається,
Під бік до неї кіт влягається.
Тихенько щось своє мурчить,
А дівчинка за мить вже спить.

Читає мама доні казочку –
Вона про дівчинку Одарочку.
А доня: не читай мені –
Одарочки такі нудні.

Летять горобчики до хлопчика
Та цуплять зернятка із кошика.
Хоч хлопчик їх і відгоняв
Та швидко втратив все, що мав.

З-за хмари визирнуло сонечко,
Малеча стала у віконечка,
За сонечком спостеріга.
І де поділась та нудьга?

Село простерлося над річкою,
Над ним стоїть тополя свічкою.
Лиш смужка місяця засяє,
Тополі свічка запалає.

В трубі була маленька дірочка –
Та вже калюжа за хвилиночку
Така із неї, що не руш.
Як мало треба для калюж.

Із песиком чийсь хлопчик бавиться,
А чоловік старий цікавиться:
- А чи мене не вкусить він?
- Лиш трішки – хлопчик відповів.

Сметану наливають в горшики,
Яєчка укладають в кошики,
У діжках солять огірки,
Щоб їсти взимку залюбки.
У льосі темно, павутиння,
На стінах від драбини тіні,
Тремтяче світло ліхтаря…
Та як сюди потрапив я?

Солоний огірок хрумтить,
Кавун, як спілий, так рипить,
А гриб пухкач береш до рук,
І він відразу каже: пух!

Щаслива доля у тополі –
Стояти при дорозі в полі,
Щоб бачили усі здаля:
Тут рідна батьківська земля.

Вночі розказував нам гість,
Як в заметіль з дороги збивсь,
Це не біда, що гість наш збивсь? –
А щастя, що не розгубивсь.

Обачна качечка пливла,
Все обминала, що могла.
Я ж остраху в душі не маю,
Том перепон не обминаю.

Пливе по морю корабель.
Цікавитесь, з яких земель?
Враз вкаже прапор жовто-синій,
Що він належить Україні.

Купила баба порося,
Щоб внучок Петрик бавився.
Та Петрик петрив той не дуже
І з поросям влягсь до калюжі,
Їх баба вилізти просила,
А витягти була несила.
Позбулась баба порося,
Щоб Петрик так не бавився.

Картина з від усіх картин:
Біжить мій батько навздогін
Швидкому потягу, а слідом
За комір баба тягне діда.

Палив Юрасик сигарети
І був на зріст хіба півметра,
Коли ш палити він покинув,
То виріс вищим за драбину.

Маленький зайчик все плигав –
Так досягтись хотів до гав,
А гави угорі кружляли
І зайчика не помічали.

Із дідом попиляв колоди,
З цеберками сходив по воду,
Пофарбував віконні рами –
Він перший помічник у мами.

У маленької Катрусі
Звички нашої бабусі –
Як бабуся шкутильгає,
Ще й сердешна і зітхає.
(2-ий варіант)
Працьовита і моторна,
Ось чому і клуня повна.

Навколишнім світом
Равлик цікавиться,
А як налякається,
У хатку ховається.
А в тебе є гадка:
Де в равлика хатка?
Невже ж зникла?

Їду,їду на автівці –
У село везу гостинці.
Хай у всіх малят на свято
Буде радощів багато.

Найкоротший день у році –
В сніговій, пухкій сорочці.
Ось пройшов він, ось заснув –
І поверне на весну.

Та чи може бути успіх,
Як панує в справах поспіх.
І в невдовзі все в нас лусне
Світу білому на посміх.
========================

Перша в класі учениця
Личить гав на рахівницях:
П’ять та сім – дванадцять гав
Хтось для нас намалював.

У Миколи три банани,
Два банани у Івана.
Якщо їх порахувать,
Всіх бананів буде п’ять.

П'ять краплинок на малині,
Шість краплинок на ожині.
Дуже хочете дізнаться?
Порахуйте: одинадцять.

Де Дарина? Біля млину –
Личить кульки горобини.
Три в травичці, шість на стежці –
Дев’ять буде у кишенці.
Грудень 2010