Ясний місяць нахмурив брову,
Бо зійшла зимна ніч;
Затремтіла у серці любов:
- Ти скажи, в чому річ,
Чом пішов у мою самоту,
Не сказавши “прощай”?...
Ти не думай, тебе не виню.
Знай одне... тільки знай:
Надірваний мінор пісенної струни
В душі моїй засіяв туги жаль...
І зойкнуло кохання з висоти,
Переломившись в неземну печаль...
В білий цвіт приберуться сади,
Як завжди, навесні,
І забудуть, що мерзли вони
В безнадії взимі.
Лише з уст поцілунків вуаль
Не відкинуть ніяк...
Я ні в чому тебе не виню.
Хто ж бо зна, чом же так:
Надірваний мінор пісенної струни
В душі моїй засіяв туги жаль;
І зойкнуло кохання з висоти,
Переломившись в неземну печаль...
Хміль гіркий пригубила сама,
І затерпли вуста;
Дивна доля на пізнім крилі
І звела, й розвела.
Затулив місяць сяйвом зорю.
І поникла вона.
Я ні в чому тебе не виню,
Бо ж біда – не вина.
Надірваний мінор пісенної струни
В душі моїй засіяв туги жаль;
І зойкнуло кохання з висоти,
Переломившись в неземну печаль...
Хміль гіркий пригубила сама,
І затерпли вуста;
Дивна доля на пізнім крилі
І звела, й розвела.
Надюша,КАК ЖЕ ПРОНИКНОВЕННО И ЛИРИЧНО ЗВУЧАТ ТВОИ СЛОВА ПОД ТАКУЮ ВЕЛИКОЛЕПНУЮ МУЗЫКУ!
Читаю и словно слышу как печалится душа! ОЧЕНЬ ПОНРАВИЛИСЬ ТВОИ ВЕЛИКОЛЕПНЫЕ СТИХИ! БРАВО,СОЛНЦЕ! С дружеским теплом и восхищением!
Ларонько, дякую щиро Тобі, Сонечко, за такі щедрі слова в мою адресу. Хочеться вірити, що щось та вартую :))) Чесно :))) Завтра вилітаю до Єрусалиму...
Сергей, дорогой... Спасибо искренне за поздравление... И Вас с Новым годом... Сбычи всех сокровенных желаний... Будьте всегда только на Коне...... Надя
Наденька, от твоих слов и от этой безумно нежной музыки просто душа наизнанку выворачивается! ОБАЛДЕННАЯ РАБОТА! Жду исполнения твоих слов! Зови на премьеру! С сердечным теплом и обожанием!