Уже співа ультрамаринову надію небо лютого...
Я сподіваюсь, сни Дніпра, ще кригой скутого,
Такі , як і мої- чудові, яснії,
Весняним духом запашним - сади прекраснії...
Мій схил Дніпровий навесні від сну отямився,
Щоби бузок своїм безкрайнім дивом марився.
Щоби співали солов'ї , як ті сопілочки,
І зачаровані приніс коханий гілочки...
А крига вже зійшла...весни серпаночки...
Коханий мій, поклич -поклич мене із ганочку!
А я Весною наряджуся променистою...
Дніпрових вод візьму і вмию личко чистеє!
Суммарный балл: 0
Проголосовало пользователей: 0
Балл суточного голосования: 0
Проголосовало пользователей: 0