Юрчик

ЮРЧИК
Слова, музика і виконання Василя Дунця
Є у мене внучок - карі оченята
Чарівна усмішка, брови, як у тата
Носик, як у мами, вушка, як у бабці
І такий, як в мене, лиш мізинчик - пальчик.
Він такий збитошний і непосидющий,
Не спочине хвильки - хлопчик всюдисущий.
Щоби не побачив, все бере до ручок,
Не дасть задрімати дідові онучок.

Приспів:
Юрчик, він зветься — Юрчик.
Найкращий в світі - то мій онучок.

Мама всі шухляди шнурком зав’язала,
Все, що можна , в шафу від нього сховала.
Та йому забавки - всі ці перепони,
Якщо він надумав - все одно нашкодить.
Бабця зрання тісто спритно замісила,
Юрчик це побачив і взявся за «діло»:
Поки вона в ванні, ще прання мочила-
Він до тіста вилив дідове чорнило.

Приспів.

Внучок мій - гарненький, що й не описати,
А картини з нього можна малювати.
Всі знайомі кажуть, - правда, не хвалюся,
Що він, як дві краплі, схожий на ...дідуся.

Приспів.