Повір мені, я не слабка, я - просто жінка,
Як у весняному цвіту тендітна гілка.
Я, наче криця, зможу все і все осилю,
Але, бува, бринить сльоза в очах на хвилю.
Повір мені, я не впаду, я завжди в змозі
Утримать ногу на крутій важкій дорозі,
Але буває, що на мить, та так потрібна |
Мені рука твоя така до болю рідна. | (2)
Повір мені, якщо й заступлять хмари небо,
Я світлим променем проб'юсь, прийду до тебе,
І лиш печаль, журба у серці закурличе, |
Нехай мене воно покличе, хай покличе! | (2)
Повір мені, і слава й горе не здолає,
Бо тільки Господь наді мною владу має,
І ця любов, що у душі моїй зорії, |
Як джерело живе ніколи не зміліє. | (2)