Vivienne Mort - Tvoya

Коси по вітру вона розпустила,
Тихо пішла до води.
Боса й роздіта по снігу ходила.
Снігом вкривало сліди.

Ти бачиш, я вчуся,
Мучуся я.
Може, я дійсно просила побути сама,
Але ж я твоя.

Очі з тих пір не змінились у неї,
Весни не дали нових.
Тугу її розуміють лілеї,
Бачили втрати живих.

Падає, падає
Сніг, що не випав торік.
Боже, дозволь і мені почути твій сміх,
Поглянь у мій бік.

Ти бачиш, я вчуся,
Мучуся я.
Може, я дійсно просила побути сама,
Але ж я твоя.