Вірш Шевченка

І смеркає, і світає,
День Божий минає,
І знову люд потомлений,
І все спочиває.
Тільки я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не баче, і не знає —
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
І господа зневажають,—
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають...
А що вродить? Побачите,
Які будуть жнива!!!
Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!!!
Подивіться на рай тихий,
На свою країну!
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну!
Розкуйтеся, братайтеся!
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
ТОГО, ЩО немає
І на небі, а не тільки
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.

Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого.
Волі! волі!
Братерства братнього!
Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли Великих слов велику силу,
Та й більш нічого.
Кричите,
Що Бог создав вас не на те,
Щоб ви неправді поклонились!...
І хилитесь, як і хилились!
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв,
І сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову!...
Якби взять усю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тоді б остався б сиротою
З святими горами Дніпро!

Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,
Щоб там і здихали, де ви поросли!
Не плакали б діти, мати б не ридала,
Не чули б у Бога вашої хули.
І сонце не гріло б смердячого гною
На чистій, широкій, на вольній землі.
І люди б не знали, що ви за орли,
І не покивали б на вас головою.

СХАМЕНІТЬСЯ! будбте люди,
Бо лихо вам буде!
Розкуються незабаром заковані люди,
Настане суд, заговорять і Дніпро, і гори!
І потече сторіками кров у синє море
Дітей ваших... і не буде – кому помагати?
Одцурається брат брата,
І дитини мати.
І дим хмарою заступить сонце перед вами,
І навіки прокленетесь своїми синами!!!
Умийтеся! образ Божий багном не скверніте.
Не дуріте дітей ваших, що вони на світі
На те тільки, щоб панувать... Бо невчене око
Загляне їм в саму душу глибоко-глибоко!!!
Дознаються небожата чия на вас шкура,
Та й засудять!!! – І премудрих немудрі одурять!!!

Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані Раю.
Немає й Бога, тільки я!
Та куций німець узлуватий,
А більш нічого!...» — «Добре, брате,
Що ж ти такеє?»...