ПРОТИВ ВЕТРА - Божевiльна

запись к сожалению - лажовая.


Реве та стогне днiпр широкий
сердитий вiтер завива
додолу верби гне високi
горами хвилю пiдiйма

i блiдний мiсяць на ту пору
iз хмари мiсяць ледве виглядяв
неначе човен в синiм синiм морi
то виринав
то потопав

у таку добу пiд горою бiля того гаю
що чорнiе над водою щось бiле блукае
то дiвчина ходить дiвчино блукае
й сама не знае божевiльна що такее робить
то iй ворожка поробила так щоб меньше скучала
щоб бач то ходя о пiвночi спала й виглядала
козака молодого що той рiк покинув
обiщав iй повернутися
та й мабуть загирнув

Орел вийняв карi очi на чужому полi
бiле тiло вовки з"iли така його доля
дарма що нiч дiвчинонько його виглядае
не вернеться чорнобривий та не привiтае

така ii доля
о боже мiй милий
за що ти караеш
ii молоду
о боже мiй милий
така твоя воля
таке ii щастя
така ii доля

кого ж iй любити нi батька нi неньки
одна як та пташка в далекiм краю
пошли ж ти iй долю
вона молоденька
бо люди чужиi ii засмiють
чи винна голубка що голуба любить
чи винен той голуб що сокiл убив
сумуе воркуе бiлим свiтом нудить
лiтае шукае дума заблука
щаслива голубка високо лiтае
порине до Бога милого питать
кого сиротина
кого запитае
i хто iй роскаже
i хто тее зна
де милий ночуе чи в темному гаi
чи то в бистрiм Дунаю коня напува
чи може з другою
чи може другую кохае
ii чорнобриву уже забува

як би то далися орлинiе крила за синiм би морем милого знайшла
живого б любила
другу б задушила
а до неживого б у яму лягла
не так серце любить щоб с ким подiлиться
не так воно хоче як Бог нам дае
воно жить не хоче
не хоче журиться
журись каже думка жалю завдае