Заховала під сивими кригами
Своє серце я,
Щоб не плакала тихими зливами
Душа моя.
Та не знала, що в серця холодного
Є таємний жаль
Бо на вигляд сильна і горда я,
А вночі печаль.
Ой, навчи мене сонце далеке,
Як мені летіти як білі лелеки,
Як мені не знати болю і горя,
Щастя не шукати за синім морем.
Хай дивуються вслід, хай милуються,
Очі балують,
За легкою ходою й підборами
Щось вигадують.
Заведу собі кицю білу я,
Що знайду під дощем,
Розповідатиму щось про милого,
Якого не знаю ще.
А під кригами серце мається,
Розум криги трима.
Серце вийти на світ старається,
Та не дарма.
Як не знатиме болю пекучого -
Щастя не знайде.
Годі, розуме, серце мучити,
Хай собі іде.